Він обіцяв, звичайно, продати Roshen - і не продав. Але коли українські політики виконували свої обіцянки?

Чому для Порошенка все, що сталося, неприємно, але не смертельно?

Перш за все тому, що переведення активів в офшори чисто теоретично дійсно може бути частиною процесу їх передачі в сліпий траст. Не знаю, як там у випадку з Roshen, але в світі офшори та сліпий траст не суперечать один одному.

Президента можна звинуватити в тому, що він не задекларував власності на кілька тисяч доларів. Але тут, якщо чесно, звинувачення можуть бути виключно формальні. У нас безліч політиків взагалі нічого не декларують та «живуть на одну зарплатню». Просто подивіться на декларації Юлії Тимошенко та Олега Ляшка. Обійняти і тихо плакати.

Можна сказати, що Порошенко передавав все в траст в ході Іловайської трагедії. Але підписати папери - це хвилинна справа. Все могло бути підготовлено заздалегідь, але в день, коли стався котел, до президента на хвилину зайшов секретар і він швидко підписав все, не відволікаючись від рішення проблем на Сході.

Загалом, всі звинувачення досить хиткі. Але є одна принципова річ, за яку Порошенко повинен нести аж ніяк не кримінальну, але політичну відповідальність.

Він за час президентства в країні так і не зміг створити такі умови, щоб самому зареєструвати свої підприємства в Україні. Він не провів податкової реформи, яка б зробила роботу в країні фіскально привабливою. Чи не впровадив принципу верховенства права, щоб його активи не чіпали ні за яких обставин, навіть коли він перестане бути президентом і піде в опозицію.

Порошенко, як власник активів, сам не довіряє податковій системі та системі захисту інвестицій, яка працює в його країні. Він вважає Панаму більш надійним місцем для зберігання активів, ніж власну державу.

Про яку деофшоризацію економіки після цього можна вести мову? Про який інвестиційний клімат? Як можна взагалі кликати когось вкладати гроші в країну, в якій і президент боїться зареєструвати свої активи та вважає за краще Панаму?