Дорогу весні реформ

13 березня, 16:03
1626
PR
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Ми знову напередодні великих перетворень в економіці. Але з клубу країн-невдах нам поки що не вийти

Свято весни і тюльпанів дало старт активній рекламі політиків, які використовують для цього корисні ініціативи. Що не може не радувати. Адже поки піар йде не від популізму, або не від чистого популізму, а з боку необхідних змін.

Загалом, починає нагадувати політику «здорової людини». І навіть без батога МВФ.

Нехай тут і немає «ринку землі», наприклад, що прикро. Але поки ми в українській реальності, а не чеській, наприклад. Але може одного разу ми прокинемося в країні, яка вже не перебуває в клубі невдах разом з Венесуелою, Кубою і Північною Кореєю. Але це потім. Не цієї весни. Поки що ж вперед важка артилерія, президент і прем'єр-міністр.

У президента було три тези: закон про валюту – зараз, податок на виведений капітал – не зараз, але дуже хочу. І податкова амністія – не зараз. Тези прем'єр-міністра: захист бізнесу від держави, валютна лібералізація, доступ бізнесу до позикових коштів, стимулювання інновації і ще багато чого приємного.

З президентом все простіше. Є три чіткі ідеї, які давно обговорюються. І конкретні закони, які майже готові.

Краще прагнути до досконалості й промахнутися, ніж цілитися в сірість і влучити

Закон про валюту, який написав Нацбанк, а тепер активно просувають і прем'єр-міністр, і президент – це однозначна «перемога». Тут навіть питань не виникає. І теза «що не заборонено, то дозволено», народжена в надрах Нацбанку, може тільки порадувати інвесторів і спекулянтів-любителів, що із задоволенням вишиковуються в чергу біля обмінника відразу ж, як тільки курс рухається туди-назад на 10 копійок.

Закон про податок на виведений капітал поки що найбільш обговорюваний. І начебто такий улюблений. Це й зрозуміло. Податок на прибуток скасовується. Фактично.  Принаймні, для малого і середнього бізнесу, який навряд чи колись використовує в своєму словнику термін «дивіденди».

Всі люди люблять, коли їм знижують податки. Вірніше, ніхто не любить платити податки. Це і лякає найбільше, тому що є ризик, що просування цього закону – передвиборний популізм, просто спрямований не на пенсіонерів (як-от підняти пенсії і буде вам щастя), а на інший сегмент населення. Але від цього не стає менш популістським, а значить, навряд чи підкріплений розрахунками, як компенсувати втрати для бюджету і що це дасть економіці в цілому. Тому що податки то стануть платити менше, але навряд чи це пропорційно збільшить інвестиції.

Просто запитайте себе, коли в українського бізнесу є можливість вивести гроші з компанії за допомогою ФОП, чи буде він це робити чи ні. А якщо він буде виводити за допомогою ФОП (замість дивідендів), то це лише посилить контраст між бідною державою (і бідними людьми, які на цю державу працюють або покладаються) і заповненими київськими ресторанами і рейсами в Хургаду.

Загалом, малий і середній бізнес – дуже за. Великий – не завжди за. Що дозволяє піарникам політиків експлуатувати тему «захисту середнього класу».

І ще. Є теза, що податок на виведений капітал вигідний тим, хто інвестує в Україну, але не вигідний тим, хто виводить з України гроші. Але це дуже схоже на «Вхід – карбованець, вихід – два». Люди, що інвестують, завжди роблять це для того, щоб заробити гроші. І якщо ви відразу говорите, що будете раді бачити людей, що несуть гроші, але зробите все, щоб вони потім ці гроші не змогли забрати, то багато інвестицій ви не залучите.

Нульова декларація або амністія капіталів, потенційно може стати дуже важливою реформою. Але потенційно.

Дійсно, в Україні дуже багато працюють або працювали в тіні. І мають доходи, про які держава не знає. І добре б ці доходи вивести з тіні. Тим більше фінансовий моніторинг працює і тепер купити квартиру або машину без офіційних доходів вже майже неможливо. Тому і люди хочуть, і державі вигідно. Обклавши при виведенні помірним податком, наприклад, в 5%.

Але що обов'язково повинно бути присутнім в амністії капіталів? Умови, що після ми починаємо нове життя. І вже тепер платимо податки по-чесному. А умов для цього поки що не видно. План BEPS з боротьби з офшорами саботується на самому верху, з внутрішнім офшором і вакханалією ФОПів ніхто ій не думає боротися (це не популярна тема перед виборами). І найважливіше – податкова амністія не може поширюватися на державних службовців або політиків, які провели в цій справі багато років. Тому що легалізувати корупцію – це злочин, який ще більше стимулює цю саму корупцію.

І якщо хтось із чиновників або держслужбовців хоче раптом, не ховаючись, жити в будинку в Кончі-Заспі, їздити на Сейшели і купувати Рендж ровери, і при цьому не розповідати байки про виграш в лотерею, то йому можна надати простий вибір. Платити 50% (або 90%, можна обговорювати) і назавжди йти з державного сектора (і політики, само собою). Якщо таким чином ми позбавимо себе від корупціонерів, навіть дозволивши їм хизуватися своїм багатством, то це буде хороша угода для України. В іншому випадку, якщо податкова амністія – нульова декларація буде введена для всіх, то цим вони істотно нівелюють для себе ризик створення Антикорупційного суду. А цього ніяк не можна допустити.

І так, реалізовувати нульову декларацію повинен орган, якому ви довіряєте. Ви довіряєте нинішній податковій? Ну чесно? А значить, реформа ДФС стає ще більш нагальною. І тільки потім можна проводити амністію капіталів.

З тезами від уряду все складніше. По-перше, їх багато. А це означає, що щось можливо, щось неможливо, а в чомусь можна заховати і «зраду». Як, наприклад, бажання дати всім багато дешевих грошей.

У той же час, правда в тому, що в парламенті лежить, напевно, добра сотня законопроектів, які можуть зробити життя кращим. І економіку багатшою. Але лежить без руху, тому що кожен такий законопроект забирає у когось трошки тіньових доходів. І в самій постановці питання від уряду в тому, що треба зробити багато, «зради» точно немає. Навіть навпаки. Краще прагнути до досконалості і промахнутися, ніж цілитися в сірість і влучити. І як мінімум 30 дуже правильних законопроектів вже анонсовані урядом в цьому році як вкрай важливі.

Наприклад, в парламенті вже давно лежить законопроект «про захист прав кредиторів», який реально може допомогти банкам розпочати кредитувати. Тому що банки не кредитують не тому, що у них немає грошей (грошей достатньо) і не тому, що ресурси дорогі (не дорогі, якщо ми подивимося на реальні ставки і інфляцію), а тому що банки переконалися, що їм ці гроші не повертають.

Ви не станете позичати 100 гривень Васі, якщо знаєте, що Вася після цього перестане брати слухавку. І банки керуються тією ж логікою. Тому запустити кредитування – хороша теза. Але можна її реалізовувати за прикладом «здорової людини», а саме – захист кредиторів, що запустить процес, а можна «по-українськи, методом курця», витрачаючи гроші платників податків, роздаючи кредити хорошим людям.

Однозначна потенційна «перемога» – це дерегуляція. Тут можна «брати, не дивлячись». І ці ініціативи давно припадають пилом. І періодично прориває. Але «по чуть-чуть». Адже за кожний дозвіл в країні прийнято платити.

Дуже хороша ініціатива про захист бізнесу від держави. Може, нарешті, є шанс, рано чи пізно, що держава перетвориться з сатрапа на регулятора і не буде заважати.

Хто найбільше заважає? Силовики. Хто найбагатші люди в регіонах? Голова місцевого СБУ, прокуратура і поліція. Це ні для кого не секрет. І тому бізнес страждає. І тому СБУ повинна ловити шпигунів, поліція – злодіїв, а що повинно статися з прокуратурою, всі давно сказали.

І Мінфін рік тому розробив законопроект про службу фінансових розслідувань, яка просто взяла на себе повноваження у всіх наших силових монстрів. Але віз і нині там. Президент доручив своєму вірному депутату, Южаніній, розробити альтернативний законопроект. Навіщо? Звичайною людською логікиою це пояснити важко, але логіка політичної боротьби говорить про те, що йде боротьба за повноваження. Ніякої відмінності в фундаментальному підході там немає. Хіба що нелогічно виводять голову нового органу з-під нагляду НАБУ (ось це подарунок, правда) і переводять його призначення в прерогативу президента. У будь-якому випадку, хоч тушкою, хоч опудалом. Поки що факт очевидний – хороший базовий законопроект все ще не прийнятий, рік втрачено. Чим раніше приймуть, тим раніше зітхне бізнес. А коли бізнес починає дихати на повні груди, йдуть інвестиції, ростуть зарплати. Загалом, настають «покращення».

Так чи інакше, цієї весни через парламент пройде дуже багато корисних ініціатив. І як завжди, багато чого буде залежати від тих, кого ми приручили, тьху ти, вибрали. І чи зможуть українські депутати пересилити себе і проголосувати, ми побачимо скоро. На всіх екранах країни.

Опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени