Руйнівна брехня Трампа. Що рухає президентом США
Він не просто брехун, він автор надзвичайних вигадок і при цьому явно не тривожиться щодо можливого викриття його фантазій
У квітні 2011 року Дональд Трамп — він подумував тоді про можливість балотуватися в президенти на наступний рік — заявив, що відправив детективів на Гаваї для перевірки чуток про місце народження президента Барака Обами. Нібито це були не Гаваї, а Кенія, що не дозволяло йому бути президентом. За словами Трампа, його детективи «не могли повірити тому, що з’ясувалося».
Я не можу знайти ніяких даних про те, що в той час божевільні заяви Трампа хтось оскаржив. Але восени 2016 року помічники Трампа, вже офіційно номінованого кандидатом у президенти від Республіканської партії, переконали шефа відмовитися від абсурдних ідей про кенійське народження Обами. На ці вмовляння він піддався з небажанням, але тут же звинуватив (знову ж без будь-яких доказів) свою суперницю, Гілларі Клінтон, в тому, що нібито саме вона перша запустила ці чутки.
Такий максимально короткий опис принципів поведінки Трампа (його modus operandi): він не просто брехун, він автор надзвичайних вигадок і при цьому явно не тривожиться щодо можливого викриття його фантазій. Якщо це відбувається, світ просто ігнорує їх, тому що він тут таки винаходить нові відволікальні вигадки.
Іншою відмінною рисою президентства Трампа стали систематичні спроби демонтувати будь-які бар'єри, покликані обмежувати виконавчу владу. Новітнім прикладом цього стало звільнення чотирьох генеральних інспекторів — ця категорія держслужбовців з’явилася після Вотергейту для здійснення незалежного контролю за діями федеральних відомств і їх співробітників.
Трамп звільнив тимчасово виконував обов’язки генерального інспектора в Міністерстві охорони здоров’я і соціальних служб після того, як її відділ повідомив про серйозне дефіциті критично важливих матеріалів і устатковання, необхідних для боротьби з пандемією COVID-19. Трампу особливо не терпілося її звільнити, тому що він дізнався, що раніше вона працювала в адміністрації президента Барака Обами (хоча в реальності вона почала працювати в цьому міністерстві ще за часів президента Білла Клінтона). Нещодавно Трамп заявив навіть, що всі генеральні інспектори, схоже, є старою спадщиною епохи Обами і тому повинні бути звільнені.
Крім того, досі відіграє важливу роль гнів, який у Трампа викликав його січневий імпічмент, а також офіційне розслідування зв’язків його передвиборчого штабу в 2016 році з Росією (ці теми провокують у нього лють і мстивість). Практично будь-хть, хто був замішаний в одному з цих двох епізодів, опинився під загрозою. Двоє з недавно звільнених генеральних інспекторів належать до цієї категорії.
Зазвичай Трамп настільки злий, що не може зупинитися, і починає шкодити сам собі. Лише помічники можуть переконати його цього не робити. Однак сьогодні його радники в цілому вже не такі сильні, як раніше, а Трамп набагато більше довіряє власним інстинктам. (Він не перший президент, який говорить помічникові: «Я — президент, а ти — ні»). Крім того, він швидко наближається до виборів, на яких може програти.
Трамп усіма силами намагається зараз дискредитувати закінчене розслідування російського втручання у вибори. Він завжди називав його «обманом» і «фейком». А тепер за підтримки Вільяма Барра, генерального прокурора США, готового йому допомагати, він має намір «довести», що для початку цього розслідування взагалі не було ніяких підстав.
Коли в лютому 2019 року Барр очолив міністерство юстиції, він дав абсолютно ясно зрозуміти, в чому він бачить сенс його роботи: бути захисником і адвокатом Трампа. Тим часом, Трамп, який в принципі не розуміє, що значить служити суспільству, дійшов висновку, що федеральний уряд складається з представників «глибинної держави», які вирішили знищити його президентство. Це багато що пояснює в тому, що відбувається.
Як тільки Трамп звільнив директора ФБР Джеймса Комі, що чинив опір умовлянням президента стати його звичайним підлеглим, він зіткнувся зі спеціальним прокурором Робертом Мюллером, якого призначило міністерство юстиції. Відповідно до інтересів Трампа, Барру належало навести порядок в цьому міністерстві. Але послужливий Барр зробив такі дії, які зашкодили і президенту, і йому самому. Він зажадав від своїх прокурорів втрутитися і домогтися скорочення терміну покарання в судовому вироку давньому політичному союзнику Трампа, Роджеру Стоуну, що призвело до відставки чотирьох федеральних прокурорів, які займалися цією справою.
Коли обурення співробітників Мін'юсту стихло, Барр ще більш обурливим чином змусив федеральних прокурорів відкликати звинувачення проти відставного генерал-лейтенанта Майкла Флінна, першого з чотирьох (поки що) радників Трампа з національної безпеки. Флінн двічі під присягою зізнавався, що брехав ФБР про зміст своїх секретних розмов з послом Росії в США Сергієм Кисляком в період підготовки Трампа до інавгурації. І він був звільнений Трампом за те, що брехав про зміст цих розмов ще й віцепрезиденту Майку Пенсу.
Рішення відкликати звинувачення проти Флінна призвело до відставки провідного прокурора, який займався цією справою, і до обурення в юридичному істеблішменті, причому як серед республіканців, так і демократів, які закликали Барра піти у відставку. Суддя, який розглядає справу Флінна, прийняв вкрай незвичайне рішення, призначивши спеціального адвоката, який у червні буде доводити в суді неправомірність рішення Мін'юсту про відкликання звинувачень.
Непослідовний Флінн (він зареєстрований як прихильник демократів, і не важливо, що в кампанії проти Клінтон Трамп використовував передвиборче гасло «За грати її») був прекрасним офіцером розвідки в Афганістані, але завжди потребував розважливого нагляду для приведення в порядок його плутаних висновків. Коли його підвищили до рівня керівника Розвідувального управління міністерства оборони США, він не справлявся з роботою, що змусило Обаму звільнити його. І Обама радив Трампу не брати його на посаду радника з національної безпеки.
Через це Флінн став негативно ставитися до Обами, що робить його корисним інструментом у новітній інтризі Трампа: знищити авторитет свого популярного попередника, щоб той не міг скільки-небудь значимим чином підтримати колишнього віце-президента Джо Байдена, який, ймовірно, стане супротивником Трампа на виборах цього року. Але Флінн не може бути корисний, якщо виявиться засудженим судом злочинцем. Крім того, звинувачення, що стосуються його розмов з російським послом, повинні були бути відкликані, щоб можна було заявляти, що для початку розслідування Мюллера не було ніяких підстав.
15 травня Трамп написав у Твіттері, що Обама, який очолював одну з найчистіших адміністрацій США за кілька десятиліть, був нібито учасником «найбільшого політичного скандалу в історії США». Втім, Трамп ще не пояснив, у чому ж саме полягає цей «Обамагейт».
Невже Трамп придумав, нарешті, брехню, яка не зійде йому з рук? Барр тепер міркує про свою стурбованість тим, що Мін'юст не може грати «в політику». І він тільки що заявив, що не буде переслідувати Обаму і Байдена, а це стало для Трампа сюрпризом. Тим часом, очікується, що на 1 червня число померлих від COVID-19 у США досягне 100 тисяч осіб, а безробіття в країні вже підскочило до рівня 1930-х років, тому американські виборці будуть, напевно, більше цікавитися своїм здоров’ям, безпекою та робочими місцями, а не заявами Флінна щодо Обами, якими б вони не були.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2020
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
