Усе частіше у новинах з’являється інформація про випадки домашнього насильства, які викликають суспільний резонанс. Сьогодні ми бачимо, що насильство рідше замовчується у родинах, а його жертви знаходять захист у медійних заявах та зверненнях до поліції. Проте так було не завжди.

Побутова сварка чи загроза життю?

Тривалий час могло здаватися, що насильства в українських сім'ях не існує, а дрібна сварка «на кухні» є нічим іншим, як просто емоцією. Хоча насправді насильство просто замовчувалось або розцінювалось як домашні непорозуміння чи «притирання» один до одного у подружжі. Бували й інші випадки.

Я пам’ятаю історію родом з дитинства, коли моя мама ходила захищати сусідку від побоїв чоловіка, але в поліцію тоді ніхто не заявляв. Більше того, взагалі намагалися не поширювати цю інформацію серед сусідів, щоб менше пліткували чи соромили між людьми. Для мене тоді найбільшим емоційним потрясінням був стан 5-річної дитини цих батьків, яка захлиналася сльозами, переживаючи за свою маму. Побачене надовго закарбувалося у моїй пам’яті.

Згідно зі статистикою, саме пандемія сприяла збільшенню випадків насильства

Погляд через роки: як зараз змінилося ставлення до насильства

Після історії 5-річної дівчинки, яка, ще сама не розуміючи, стала свідком проявів домашнього насильства у своїй родині, минули десятки років. Сьогодні про насильство все більше говорять як про девіацію, тобто відхилення від норми. Жертви домашнього насильства сміливіше звертаються до поліції та просять захисту. Лише за 2020 рік Національна поліція України зареєструвала 192 425 заяв про події, пов’язані з домашнім насильством. Приголомшує те, що порівняно з 2019 роком, кількість звернень збільшилася на 65 тисяч!

Чому в поліцію сьогодні звертаються частіше?

Насамперед варто зазначити, що збільшення звернень до поліції не означає збільшення самої кількості випадків домашнього насильства в родинах.

З одного боку, запиту на допомогу сприяють численні інформаційні кампанії, які закликають громадян не замовчувати насильство та навчають тому, як саме ідентифікувати, що людина стає його жертвою. Крім того, змінюється ставлення і правоохоронних органів до викликів на випадки з домашнім насильством. Стереотип «самі розберуться в подружжі» — у минулому.

Читайте також:

Тетяна Даниленко

Крок до захисту від насильства. Чому стане можливим розлучення під час вагітності

З іншого боку, Україна, як і весь світ, опинилася в умовах соціальної ізоляції, зумовленої коронавірусною хворобою. Згідно зі статистикою, саме пандемія сприяла збільшенню випадків насильства. За інформацією з дослідження ООН Жінки Оперативна гендерна оцінка становища та потреб жінок у контексті ситуації з COVID-19 в Україні за місяць карантину (з 12 березня по 12 квітня 2020 року) було зафіксовано 2051 звернення щодо випадків домашнього насильства, тоді як за лютий 2020 року — майже в половину менше. Таке зростання кількості заяв у карантинний період може дійсно свідчити, що умови соціальної ізоляції під час пандемії та ряд різних економічних складнощів могли негативно вплинути на сімейне життя українців.

Як держава допомагає жертвам домашнього насильства?

Аналізуючи невтішну статистику звернень із проблемою домашнього насильства та розуміючи виклики, які слідують за цим, держава намагається реагувати відповідно. Перш за все, уряд врегульовує це питання на своєму рівні, аби система покарання та превенції була ефективною, а жертви домашнього насильства могли отримати належний захист.

Сьогодні в Україні за номером 15−47 працює урядова «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. З державного бюджету цього року вперше були виділені кошти на розбудову мережі притулків для жертв домашнього насильства в рамках урядової програми «Партнерство Біарріц», ініційованої першою леді України. Йдеться про субвенцію у розмірі 274,2 млн грн, завдяки якій 125 об'єднаних територіальних громад отримають фінансування для створення і поліпшення роботи притулків, денних центрів, консультативних служб, а також придбання транспорту для мобільних бригад при цих закладах.

Крім цього, триває активна робота з удосконалення законодавства у сфері протидії насильству, яке постало на порядку денному лише 5 років тому. Тож попереду ще багато завдань, зокрема питання ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Як законодавчо в Україні протидіють домашньому насильству?

У серпні 2021 року стали чинними останні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Читайте також:

Оксана Покальчук

Чоловіки vs насильство. Коли, де і від кого страждають самі чоловіки?

По-перше, цими змінами урівняли усіх громадян у відповідальності за вчинення домашнього насильства. Раніше ж деякі категорії осіб, на чию професійну діяльність поширювалася дія дисциплінарних статутів, наприклад поліцейські, військовослужбовці, інші правоохоронці, не могли притягуватися до відповідальності на рівних з усіма громадянами умовах.

По-друге, тепер суди зможуть розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо домашнього насильства без присутності особи, яка притягується до відповідальності. Таким чином, правопорушники не зможуть уникати розгляду справи чи затягувати його невідвідуванням судових засідань. На практиці ж відомі численні випадки, коли відповідачі у таких провадженнях навмисне ігнорували судові засідання, а отже, винесення рішень судами могли затягуватися на роки. Крім того, новим законодавством встановлюється збільшення адміністративного арешту за вчинення першого випадку домашнього насильства. Тепер він може тривати до 10 діб, хоча до цього законом передбачалося максимум тижневий арешт.

Незважаючи на всі ці зміни, перед державою лишається значний виклик у запровадженні дієвої системи запобігання домашньому насильству. Йдеться про програми корекційних робіт з кривдниками, які б певним чином перевиховували людину, схильну до вчинення насильства. Саме заходи превенції держава має пріоритезувати у системі боротьби з домашнім та гендерно обумовленим насильством. Однак для цього має бути вибудувана ціла інфраструктура корекційних програм та психологічної допомоги. Перші кроки вже зроблені.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ