Дев’ять приводів переосмислити воєнний стан
Примітно, що у військових і на Заході не виникало дивних питань, як в "українських" політиків
А всі ті, хто закликають президента звітувати про воєнний стан, з яких курортів ці грізні заклики строчать?
І що вони особисто зробили за всі ці – навіть не місяць, а 4 роки – для посилення армії? Чим допомогли? Скільки пожертвували? Цікаво було би почитати.
Щодо воєнного стану.
Перше. Це було рішення РНБО. Одноголосне. І дивно, що всі критики не введення воєнного стану в 2014 році забувають, що тоді це не підтримало РНБО. І зараз «забувають» про одноголосність рішення Ради Нацбезпеки. Особливо дивні в цьому контексті заяви деяких депутатів Народного Фронту, міністри яких одноголосно (і молодці) проголосували за введення воєнного стану. А от депутати «не розуміють, навіщо». Так зустріньтеся фракцією з вашими міністрами і розпитайте з перших вуст, друзі.
На основі рішення РНБО президент видав відповідний указ. Я в парламенті також голосувала «за». І вважаю це єдино правильним голосуванням.
Друге. Армія, яка має найбільшу довіру суспільства, цілком і на 100% підтримала це рішення Верховного головнокомандувача.
Третє. Воєнний стан зупинив продовження можливих провокацій РФ на суші та морі. В десяти регіонах було відпрацьовано механізм координації військових і керівництва цивільних адміністрацій у разі ескалації.
Тема звільнення моряків залишається в центрі уваги світу
Четверте. Нам вдалося мобілізувати наших західних партнерів. Я впевнена, що буде прийнято азовський пакет санкцій – після проходження всіх необхідних дебатів і процедур.
Важливо, що тема звільнення моряків залишається в центрі уваги світу. Світ має сприяти звільненню військовополонених. Ні про який обмін, як зараз намагається поставити питання Кремль, мови йти не може. Це військовополонені. Щодо обміну, то ми готові віддати всіх засуджених росіян в обмін на політв’язнів Кремля.
Примітно, що наші західні партнери цілком і повністю усвідомлювали рівень безпекових загроз. І в них не виникало дивних питань, як в «українських» політиків. У своїй резолюції Європарламент підтримав введення воєнного стану. Дебати там пройшли гідно, на відміну від українського парламентського балагану.
П’яте і ключове. Воєнний стан мобілізував самих військових – спрацював як відповідний маркер готовності дати відсіч. Було проведено важливі навчання. Армія отримала нову зброю і техніку.
Шосте. Прикордонники ввели заборону на в‘їзд в Україну чоловіків з російським громадянством. Примітно, що за цей місяць впав рівень злочинності та провокацій. Збіг?
Сьоме. Всі українські політики, які в Facebook вимагають звіту, можливо, спочатку ви принесете вибачення перед суспільством за ваші огидні страшилки про падіння економіки, курсу гривні, придушення прав і свобод, антидемократію, втручання в особисте життя громадян? За всі ці крики про зірвані вибори?
Гривня зміцнюється, а в особисте життя громадян втручається хіба що настирлива реклама кандидатів і кандидаток в президенти, що лізе навіть з упаковок прального порошку.
Восьме. Цей місяць багато спілкувалася з військовими. Всі вони одноголосно підтримували воєнний стан і усвідомлювали рівень безпекових загроз. Їх позиція та думка для мене важливіша, ніж крики всіх п’яти десятків кандидатів у президенти, які змагаються у фантазіях про те, як вони домовлятимуться з Путіним про здачу України.
Дев’яте. А що, до речі, зробив за цей час тіньовий воєнний кабінет? Жодної ініціативи, пропозиції чи заяви я від нього не чула. Та й інші кандидати в президенти жодного разу до узбережжя Азова і Маріуполя не виїхали, аби в реалі поспілкуватися з військовими.
І з родинами моряків не зустрілися – бодай щоб морально підтримати, чи щемливо так спитати, чи вистачає їм грошей на тарифи і газ. Чи, може, замість парочки рекламних бордів, допомогти бодай одній родині?
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
