Де брати гроші?
Хотіли шість мільярдів, а отримали три сімсот. Але ж отримали! Це я про Мінфін і залучені гроші через випуск семирічних облігацій, ОВДП. Є в цій звістці і хороше, і погане
Для держави хороша новина, звісно, в тім, що більше половини продали, терміни запозичення зростають, а прибутковість зменшується. Своєю чергою, останнє не дуже втішає інвесторів, які прагнуть заробити більше, надто на тлі наявних ризиків, які, на превеликий жаль, не знижуються. Як наслідок, граничний рівень прибутковості нижче 10%, встановлений Мінфіном, і вплинув на недобір в кілька мільярдів. Що й казати, такий результат переконливо підтверджує очевидний факт: Україна — це зона високого ризику і залучити сюди інвесторів можна тільки високими ставками. Саме так, як це було в 2018-му і в першій половині минулого року. Поки реальна прибутковість ОВДП була найвищою в світі, то й черга стояла. А варто було ставку знизити, охочих дати нам в борг одразу ж поменшало.
І це на тлі того, що в світі панує вакханалія дешевих грошей і апетит інвесторів до ризику не спадає. Подібний висновок не потребує поглибленого аналізу. Погляньте на Apple, чиї акції виросли на $620 млрд за рік. Це не якийсь жалюгідний стартап, що несподівано потрапив в поле зору інвесторів. Найбільша в світі компанія практично подвоїлася за ціною всього за рік. Якщо ж приклад Apple недостатньо переконливий, то погляньте на Amazon, який тільки за один день, після оголошення результатів минулого тижня, додав у ціні більш ніж 7%, а це майже $70 млрд. Або, врешті-решт, зверніть увагу на Tesla, яка зросла за три місяці втричі. Графік зростання ціни виробника електрокарів нагадує експонентну криву. Хто не пам’ятає математику, то приблизно за такою траєкторією злітає сучасний винищувач. Перелік компаній достатній, але зауважте, що жодна з них за останній рік не продемонструвала нічого надприродного, ніяких фантастичних фундаментальних змін, які виправдовують стрімке зростання ціни акцій. Так, це хороші компанії, та коли б гроші не вартували нічого, а дохідність облігацій, відповідно, була би на дні, не бачити їм подібних злетів.
За нинішніх ринкових умов, коли дешевих грошей хоч греблю гати, розвинені країни, наприклад, США і Японія, беруть в борг за ставкою, що є нижчою за інфляцію. Іншими словами, реальна прибутковість їхніх облігацій від'ємна. Та що там Америка з Японією, погляньте на Грецію, яка пару тижнів тому розмістила п’ятнадцятирічні облігації з прибутковістю 1.91%, на суму 2,5 млрд євро. Черга за ними стояла довга: всього заявок було майже на 19 млрд. І це Греція, яка донедавна перебувала в стані дефолту і збиралася розпродавати острови. Виявилося, що острови можна залишити собі, бо набагато вигідніше і розумніше проводити реформи. Зрештою, їхній успіх і дозволив ефективно брати в борг. Чим не приклад для України?
На мій погляд, результати останнього аукціону досить переконливо підтверджують тезу про те, що всі колишні «овдешні успіхи» уряду і розповіді про інвесторів, що полюбили Україну, — це зовсім не відображення реформаторських успіхів влади. Це закономірний ефект від комбінації надлишку дешевих грошей в світі і високої ціни, яку країна платить за залучення коштів. Скільки б не хвалися власними реформаторськими досягнення в фейсбуці і не спокушай інвесторів багатомовними нянями, а відсутність реальних результатів відчутне і за це потрібно платити щонайменше високою прибутковістю запозичень.
Звісно, зважаючи на ситуацію, постає питання: «А що ж далі?». З огляду на великий бюджетний дефіцит, а тільки в січні бюджет недорахувався майже чотирнадцяти мільярдів гривень, втрата доступу до іноземного фінансування є однією з найбільших загроз для забезпечення макроекономічної стабільності нашої країни. Нам у жодному разі не можна зупинятися, необхідно і далі брати в борг. Теоретично, нічого поганого в цьому немає, абсолютно нормальна практика для багатьох країн. Гірше те, що брати потрібно багато, а всередині країни таких ресурсів обмаль. Тож виникає питання — де ж узяти?
Якщо висловлюватися про ринки капіталу, то можливість позичати, наприклад, як Греція, на вигідних умовах, якщо й буде, то лише у віддаленому майбутньому. Залежить це від бажання і здатності влади здійснювати масштабні реформи. На жаль, на сьогодні з цим у нас кепсько, справа реформаторів з мертвої точки, схоже, так і не зрушила. Як не дивно, корупція не злякалася патетичних промов і рішучих загроз бравих технократів і поки перемагає в боротьбі за своє подальше сите існування.
Тож поки що «грецький сценарій» лишається для України недосяжною мрією, а гроші, як і раніше, конче потрібні, бо вимальовуються, на мій погляд, дві можливості. Потрібно продовжувати історію з ОВДП, хоча, судячи з результатів аукціону минулого вівторка, для продовження «свята» доведеться підвищувати вартість запозичень. Це, звичайно ж, добре для кредиторів, але погано для бюджету і країни. До того ж не факт, що навіть при підвищенні прибутковості вишикується черга. Не секрет, що іноземні покупці, на яких ми так сподіваємося, дуже чутливі до того, що відбувається на світових ринках капіталу. А там цілком може розпочатися падіння на ринку акцій, зростання кредитних спредів і перегин кривої прибутковості американських державних облігацій не в той бік. Все це провісники кризи або, як мінімум, корекції, і нашому урядові потрібно молитися, щоб вона була неглибокою і швидкою. Якщо ж іноземних покупців залучити не вдасться, тоді лишається сподіватися на НБУ і державні банки, єдиних можливих покупців. Але в цьому випадку цілком закономірно очікувати подальшої девальвації гривні, як природної реакції на пом’якшення монетарної політики. Коротше кажучи, завдання перед Мінфіном постають непрості, і на думку спадає як завжди магічна абревіатура з трьох літер: МВФ.
Найоптимістичніший і вигідний для країни сценарій, який допоможе забезпечити макроекономічну стабільність, полягає в тому, щоб домовитися з МВФ. Але, як відомо, для цього потрібно виконати деякі вимоги фонду. Це, звичайно, не радикальне перетворення країни, яке обіцяли, проте землю потрібно буде продати, про ревізію приватизації ПриватБанку раз і назавжди забути, а від НБУ відчепитися, забезпечивши його цілковиту незалежність. Завдання прості, природні, проте такі недосяжні для нинішньої влади реформаторів-технократів.
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим — щодня
Сьогодні в кіно з Фоззі — щочетверга
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
