Огляд фронтів 12-го тижня

Минулого тижня війська рашистів продовжували здійснювати свої стандартні 100−150 атак на день, втрачаючи при цьому по десять тисяч або близько того — ймовірно, 40% загиблих. Хоча військова машина працює на зношування, Москва має намір робити вигляд, що це не так.

Розважливі уми так часто забувають про те, що люди — це не просто цифри. У міру того як зростають втрати серед військовослужбовців, Москва неухильно знижує середню якість особового складу. У наші дні не бракує відеороликів, розміщених у мережі приреченими росіянами, які повідомляють, що їх відправили на смерть. Москва вважає, що поки у витрату йдуть тільки «одноразові» солдати, моральний дух залишатиметься досить високим, щоб підтримувати машину на ходу нескінченно довго. На ділі ж виходить, що всі, кого не посилають на «м'ясні штурми», витрачають більшу частину свого часу на те, щоб придумати, як зробити так, щоб усе так і залишалося.

Щойно почуття спільної справи, яке утримує разом будь-яку ефективну армію, втрачається, залишається тільки страх. А якщо особовий склад достатньо ізольований від командирів, які стрілятимуть у нього, якщо він відступить, або бомбитимуть, якщо він здасться, то навіть цей страх зникає. Зрештою перемагають спрага, голод і виснаження. Проблема в тому, що чекати цього на передовій зазвичай не доводиться.

Зробити це якомога частіше — найважливіше завдання української безпілотної авіації, тому що, пом’якшивши таким чином фронт, українські війська можуть відкрити шлях до фахівців.