Як змінився Крим
Крим — це військова фортеця, на яку цей чудовий півострів перетворила Росія
Росія перетворила Крим на військову фортецю, форпост для подальших агресій. Як Москвою планувалося, тут контроль за Чорним морем і можливості тиску на південний фланг НАТО. Тут Болгарія, Румунія, Туреччина. Ми про це говорили буквально з перших років, як Росія захопила Крим, про те, що її завдання — укріпитись у Криму, аби йти далі. Можливо, не всі у світі вірили таким нашим передбаченням, але 24 лютого 2022 року це підтвердило. І саме з Кримського півострова на материкову частину України вторглися одні з основних колон російської техніки, військ. Звідси сьогодні здійснюються атаки ракетами на міста та села України. Отже, перше, Крим — це військова фортеця, на яку цей чудовий півострів перетворила Росія.
Зрозуміло, що коли будуєш військову фортецю, там нелояльні люди не потрібні. Росіяни одразу визначили тих, кому вони не довіряють, тобто нелояльних до них, — це кримські татари, етнічні українці, які залишаються відданими українській державі. І для того, щоби змусити людей покидати Крим, вони здійснюють переслідування, репресії, гоніння. Зараз у Криму близько 200 політв'язнів, із них дві третини — це кримські татари. При тому, що кримські татари за чисельністю складають лише 13% від населення Криму. Це говорить про цілеспрямований характер, антикримськотатарський характер цих переслідувань. Ми говоримо, маючи всі підстави, що Путін поставив собі завдання завершити те, що не вдалося Сталіну 1944 року, депортувавши кримських татар. Він навічно спрямував їх у вигнання, у Криму було все вичищено для того, аби нічого не нагадувало про його корінний народ. Були перейменовані тисячі назв, знесені кладовища і все таке інше.
Найстрашніша втрата внаслідок цієї окупації — люди
Зараз поки що до цього не дійшло, але репресії та переслідування змусили десятки тисяч кримських татар, українців покинути Крим, аби не ризикувати життям дітей, своїх близьких людей. Але якби вони на цьому зупинилися, витісняючи одних, вони одразу поселяють у Криму своїх. За різними оцінками, понад мільйон людей, громадян Росії, оселили у Криму за ці 10 років. Ми з цього робимо висновок, що Москва думає про те, як залишитися там. Ми маємо і це відслідковувати, не залишати після звільнення таку кількість людей, які, до речі, це теж одне з головних, незаконно поселились на українській території в той період, коли українська держава не могла контролювати цю територію.
Внаслідок того, що Крим розвивається як військова база, наслідки, в першу чергу екологічні. Коли все спрямовано на те, аби було ефективно з погляду військових намірів Росії, зручно військовим. Тому тут відбувається дуже багато руйнувань, пов’язаних із ландшафтом Криму, це впливає на екологію. Безконтрольне використання питної води всі ці роки, бо не було дніпровської води по північнокримському каналу, а питної води кожного року потрібно все більше, бо вони збільшують населення Криму, будують нові мікрорайони, 100−150 тисяч людей. Вони просто проривають і облаштовують дуже багато цих артезіанських свердловин. Вибирають питну воду, яка глибоко в надрах Кримського півострова, а це у свою чергу сприяє проникненню морської води. Крим же, якщо поглянути на карту, нібито як подушка лежить на Чорному морі і перешийками зв’язується з материковою частиною України. І ті запаси води, які створювалися століттями, якщо не тисячоліттями, зараз дуже безконтрольно звідти беруться. А на місце тієї води приходить солона морська вода. Це матиме дуже тривалі наслідки для кримської землі, для аграрного сектору, якщо ним ще можна буде займатися.
Це такі найпомітніші руйнівні наслідки, які відчуває Кримський півострів унаслідок російської окупації. Але найголовніше — це люди. Люди 10 років, я говорив про політв'язнів, десятки тисяч людей, які були змушені покинути місця, де вони виросли, народилися. Але є багато людей, які заплатили життям. Це катастрофа, якщо брати багато людей окремо і подивитися, що сталося, яка їх доля. Ті, які були викрадені, це десятки кримських татар, деяких потім знайшли вбитими. Це ті, яким зараз промивають мізки шаленою пропагандою. Ті, яких змушують іти, не йти, а їх забирають до російської армії, дають зброю, спрямовують проти своїх співгромадян. У кожному випадку це індивідуальні катастрофи тисяч людей, і це, зрозуміло, найстрашніша втрата внаслідок цієї окупації, це люди.
Кримські татари були у вигнанні майже пів століття, з 1944 по завершення 1980 років, до розпаду СРСР. Вони боролись, їх кидали в тюрми, але їм було заборонено повертатися до Криму. А хто повертався, їх знову і знову викидали за межі Криму або кидали в тюрми. Тому після того як стало можливим, була виборена можливість повертатись і вони повернулись, почали облаштовуватися тут знову, росіяни, захоплення Криму… Я цим хотів підкреслити, що кримські татари намагаються за будь-яких умов, за будь-яких режимів залишатись у Криму. Тому Крим до 2022 року, до вересня люди покидали під якимись загрозами, але їх не було десятки тисяч. Хоча ні, було десь максимум, можливо, 15−20 тисяч кримських татар, які покинули за вісім років окупації. І десь стільки ж людей інших національностей. Тобто ми вважали, що з 2014 по 2022 роки десь близько 35−50 тисяч, у такому обсязі, людей було вимушено покинути Крим.
Та все кардинально змінилося на гірше після вересня 2022 року, коли в Росії було оголошено мобілізацію і зрозуміло, що вони її затято в першу чергу почали проводити на окупованих українських землях, зокрема у Криму. І тут уже тисячі й тисячі людей за лічені тижні потягнулись із Криму, щоб уникнути примусової мобілізації до російської армії. Тепер ми думаємо, що в цілому за 10 років окупації як мінімум 50 тисяч кримських татар опинилися за межами Криму, були змушені покинути Крим. Для нас це колосальна цифра, оскільки наша чисельність у Криму всього складала 300 тисяч людей.
В перші тижні, місяці після оголошення вони взагалі намагалися забирати в першу чергу місцевих. Це для них як витратний ресурс. Я думаю, для путінського режиму взагалі всі росіяни витратний ресурс. Але люди, які на окупованих територіях, і частина з них себе зберігають як громадяни України, які нелояльні до Росії, зрозуміло, спокуса Кремля таких людей у першу чергу, вибачте, утилізувати, та з користю для себе. Тому в перші тижні в частині населених пунктів у Криму, коли бачили ці списки, кому розносилися повістки, по деяких селах до 70−80% складали чоловіки — кримські татари. Ми одразу побачили, не тільки ми побачили, в першу чергу побачили люди. Тому одразу така велика кількість кримських татар для уникнення мобілізації почала покидати Крим.
Є стратегія деокупації Криму. Побудовані на цих стратегіях різні програми по тих чи інших напрямках, відомствах, починаючи з освіти і таке інше. Тобто тут є різні напрацьовані програми, проводився і конкурс кадрів, аби залучити їх у період інтеграції Криму після звільнення. Нещодавно завершена кропітка робота з залученням громадськості, правозахисників щодо когнітивної деокупації Криму, як у головах людей все це буде відбуватися. Але все залежить від того, як звільнятиметься Крим, як його будуть звільняти, як він сам поводитиметься. Бо ми передбачаємо, щойно ЗСУ наблизяться до адміністративної лінії, звільняючи Херсонську область, вони наближатимуться до Криму, ми думаємо, що і у Криму відбуватимуться певні події, бо дуже багато людей чекають.
Тому ті різні способи реінтеграції Криму залежатимуть від того, в який спосіб він буде звільнятися. Ми дуже сподіваємося, що це буде без особливо активних воєнних дій, але ж ніхто цього не може гарантувати. Подивіться, що відбувається там, де лінія зіткнення. Від міст і селищ майже нічого не залишається, там треба говорити про відтворення цих територій з нуля, а не про реінтеграцію. Дай Боже, аби Крим цього уникнув, але все покаже подальший хід війни.
Треба було б зробити Україні у Криму в першу чергу після деокупації — це трансформація його статусу. Не повернення до Кримської області, а вдосконалення правового статусу Кримської автономії. Нарешті ми маємо дуже чітко закласти такі основи під цю автономію, щоб, перше, було реалізовано право корінного народу на самовизначення у складі України. Щоби були реальні механізми для справжнього рівноправ'я всіх людей, які живуть у Криму, а не тільки представників етнічної більшості, якими були росіяни. Та що би ми не робили у Криму, ці два кроки я вважаю обов’язковими, це має бути автономія корінного народу Криму у складі української держави. Ці кроки мають бути спрямовані на те, щоби абсолютно укріпити принцип непорушності територіальної цілісності України, що би ми і як би далі не розвивали Крим, треба, щоби він як батьківщина кримськотатарського народу давав усі можливості для збереження та розвитку кримськотатарського народу. В нього немає просто іншої землі. І, що би ми не робили зокрема для кримських татар, там має посилюватись абсолютно українська держава.
Слухайте повну версію інтерв'ю з Рефатом Чубаровим на Video NV
