Чому ПАРЄ не хвилюють смерті українців
У своєму виступі на початку січневої сесії ПАРЄ президент Педро Аграмунт звернув увагу на теракти в різних країнах світу, висловив співчуття родинам загиблих дітей в автокатастрофі в Італії. Ми повністю поділяємо цю позицію і приєднуємося до слів найщирішого співчуття родинам загиблих дітей, це жахливо.
Але от чого не можемо зрозуміти – чому в серці Аграмунта і в його риториці не знайшлося жодного слова співчуття українським дітям, українським родинам, що втратили дітей внаслідок розв’язаної РФ війни проти України. Чому не знайшлося слів співчуття батькам, чиї діти підірвалися на мінах, які щедро поставляє російський воєнторг, чи дітям, які були обстріляні і поранені.
Українська делегація робить все, щоб привернути увагу світу і ПАРЄ до порушення прав дітей на окупованому Донбасі.
Сьогодні провели круглий стіл, присвячений темі дітей на Донбасі, які найбільше страждають від воєнних дій. Володимир Ар'єв презентував фільм про дітей, про пережиті маленькими українцями трагедії втрати домівки, школи, родини, рідного міста. Це жахливо.
Я розповіла, що ця проблематика постійно звучить на гуманітарній Мінській групі. Україна виступає категорично проти втягування дітей у конфлікт, ми маємо десятки фактів залучення підлітків бойовиками до роботи на блокпостах, а російські сайти і газети друкують численні репортажі про воєнізовані табори для підлітків, де дітей з окупованих територій муштрують на майбутні війни.
Я розповіла про історію підлітків, яких з вересня 2016 утримують у тюрмі в ОРДЛО за "диверсії". Попри обіцянки, які ОРДЛО дали ОБСЄ, діти і досі залишаються за ґратами.
Від конфлікту на Донбасі страждає щонайменше 1700000 дітей по обидва боки лініі зіткнення. За час військової агресії щонайменше 68 дітей загинуло, поранено 186. Очевидно, що ці цифри неповні і неточні, бо ми не маємо повної інформаціі про долі дітей на окупованих територіях.
Якщо говорити про характер поранень, то це жахливі історії – діти страждають від обстрілів і мін, ми маємо кілька страшних випадків, коли дітям апмутовано всі кінцівки, руки і ноги, через підриви на мінах. Ми дякуємо нашим колегам і партнерам з інших країн, де ці діти зараз проходять реабілітацію і протезування.
Залишаються невирішеними питання перевезення кількох будинків для дітей з важкими діагнозами, лежачих дітей, яких ми не встигли евакуювати в 2014, і яких українській владі просто не віддають, незважаючи на наше наполягання.
Так само залишається заблокованим питання доступу міжнародних гуманітарних місій на окуповані території і їх нормальної там роботи, зокрема, і тих організацій, що опікуються допомогою дітям як найбільш вразливій соціальній категорії.
Через війну 1937 дітей залишилися сиротами, і ця цифра щотижня зростає, бо режим тиші щодня порушується.
Як українська влада бачить вирішення цих проблем? Перше – ми привертаємо увагу до порушення прав дітей на окупованих територіях на всіх міжнародних майданчиках. Друге – наполягаємо на доступі міжнародних гуманітарних організацій до окупованих територій. Третє – сприяємо програмам реабілітації і протезування дітей. Четверте – у програмах реінтеграції Донбасу ключову роль влада відводить відновленню саме освітніх і гуманітарних об'єктів. Під час візиту на Донбас ми побували у школах, які зараз реставруються і відбудовуються за програмою перерозподілу коштів (виділені 4 млрд на Донецьку і Луганську області). П'яте - ми підтримуємо програми навчання дітей і молоді з окупованих територій в українських ВНЗ. Ми за інтеграцію молодих українців у суспільне життя.
Текст опубліковано з дозволу автора.
