Чому ми варварськи ставимося до своїх дітей
Іноді я дивуюся, як ми, дорослі, варварськи ставимося до своїх власних дітей.
При виборі костюма в магазині ми в змозі сформулювати п'ять-сім головних параметрів: розмір, колір, зріст, фасон, довжину, матеріал, бренд, ціну.
Коли шукаємо собі нову машину – те ж саме: нас цікавлять марка, модель, збірка, потужність двигуна, колір, начинка, ціна.
Ніхто не купує автомобіль, на якому написано просто «хороша машина», або одяг з наклейкою «хороший костюм». Так само ми ретельно вибираємо курорт, ноутбук і квартиру.
Єдине, що ми не вибираємо з такою ж ретельністю і скрупульозністю, так це школу для своєї дитини.
Просто говоримо: потрібна «хороша школа», не розуміючи, що це таке.
Це там, де «все дозволено» або трошки строго? Там, де вчать тільки наук або ще й життя, і знають, як це зробити? Там, де вчать новому і по-новому або старому й по-старому? Там, де процес навчання цікавий і результат відмінний, або там, де просто видали атестат і йди, гуляй на всі чотири сторони?
Ми говоримо: потрібна «хороша школа», не розуміючи, що це таке
На жаль, найдорожче, що у кожного з нас є – своє дитя – ми відправляємо туди, де йому доведеться прожити довгих одинадцять років, як у «чорному ящику», про який ми нічого не знаємо.
І не вникаємо, буде наша дитина розквітати чи марніти, що буде з її душею і характером, як її будуть заохочувати й карати, що станеться з її розумом і здоров'ям, і що з цього всього вийде в кінці шляху, коли виправити що-небудь вже не можна буде.
Треба ретельніше підбирати школу для своєї дитини.
Текст публікується з дозволу автора.
