Чого має навчати нова школа
Вже очевидно, що нова школа має навчати не стільки конкретним фактам і процедурам, скільки моделям мислення: критичному мисленню (вірніше, цілому комплексу моделей мислення, які разом відомі як критичне мислення), зовнішній і внутрішній критиці джерел для об'єктивної оцінки інформації, основам статистичного, економічного, алгоритмічного мислень, що, в свою чергу, складаються з безлічі окремих моделей мислення.
Але останніми тижнями я все більше думаю про те, що і цього недостатньо. Щоб підготувати нові покоління до успішного життя, ми маємо навчати їх тому, що я називаю "стратегіями адаптації": агентності (здатність цілеспрямовано втілювати задумане в реальність, віра в свою здатність впливати на хід подій, здатність до саморозвитку і адаптації), вмінню ефективно регулювати свій рівень стресу, тривожності і депресивності, мисленню зростання на противагу фіксованому мисленню тощо.
Жоден найкращий матеріал (факти і процедури) та інструменти (моделі мислення) не допоможуть митцю, який капітулює, зіткнувшись з першими перешкодами до створення шедевру чи який перебуває в депресії і не знає, що з цим робити.
У кожного з нас є надзвичайно розумні та здібні знайомі з блискучою освітою, які, разом з тим, хронічно не можуть досягати того, чого б їм хотілося.
У кожного з нас є напрямок, в якому його успіхи буксують через, здавалося б, незрозумілі причини. Я дедалі більше переконуюся, що дуже часто причиною цього є неефективні стратегії адаптації.
В настільки важливій справі як навчання нових поколінь, ми більше не можемо покладатися на щасливий випадок (родина, приклад знайомих чи видатного вчителя) у справі формування ефективних стратегій адаптації. Їх формування має бути напряму закладено в шкільні програми та навчальний процес. Це титанічна робота і саме тому починати її потрібно просто зараз.
Текст опубліковано з дозволу автора
