Спостерігаючи за самітом президента Росії Володимира Путіна і північнокорейського диктатора Кім Чен Ина в Пхеньяні з погляду цієї столиці, яка становить небезпеку для демократії, значення цієї зустрічі стає ще страшнішим.

Проблема не стільки у змісті нової угоди між Путіним і Кімом, яка, залежно від того, кого ви слухаєте, є або взаємним оборонним «альянсом» (характеристика північнокорейського лідера), або чимось набагато меншим. Путін заявив, що Росія «не виключає» військово-технічного співробітництва і що угода передбачає «взаємну допомогу в разі агресії проти однієї зі сторін».

І річ навіть не у відчутті атмосфери міцної чоловічої дружби, що виникло під час візиту, у відносинах, які не так давно вельми охололи через ядерний прорив Пхеньяна. Подарунком Путіна Кіму після прибуття був російський лімузин, бо він знав, що сорокарічний автократ полюбляє покататися із шиком. Подарунком Кіма Путіну став північнокорейський портрет самого російського лідера — оцінка Кімом того, як найкраще розташувати до себе Путіна.

Насправді, найстрашнішим моментом є те, що повномасштабне вторгнення Путіна в Україну в лютому 2022 року мало залишити лідера в ізоляції і послабити його через важкі військові втрати Росії і шквал санкцій, що послідував за цим. Натомість воно призвело до створення, можливо, найтіснішої за всю історію оборонно-промислової конфедерації автократів — Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану.

Російська підтримка під'юджує Кіма до агресивніших дій

Для отримання докладної інформації про всю картину читайте статтю у Wall Street Journal, засновану на джерелах, отриманих від американських чиновників оборони та розвідки, про те, як «військове співробітництво Росії з Іраном, Північною Кореєю та Китаєм розширилося до обміну секретними технологіями, які можуть загрожувати (США) та їхнім союзникам ще довго після закінчення війни в Україні».

За вужчим, але не менш показовим поглядом на наслідки відносин Північної Кореї з Росією, що розвиваються, я звернувся до Маркуса Гарлаускаса з Atlantic council, директора Індо-Тихоокеанської ініціативи з безпеки.

Раніше він два десятиліття пропрацював в уряді США, зокрема, як співробітник національної розвідки щодо Північної Кореї. Це була робота, на якій він, крім іншого, надавав безпосередню аналітичну підтримку тодішньому президенту Дональду Трампу під час його зустрічей із Кімом у Сінгапурі та Ханої. Гарлаускас знає свою справу.

Найбільше його турбує навіть не та військова міць, яку Північна Корея надає Росії, — це настільки занепокоїло співробітників американської розвідки, що вони нещодавно вирішили оприлюднити секретні деталі того, що їм удалося виявити. Згідно з останніми даними, опублікованими цього тижня Державним департаментом США, за останні місяці Північна Корея надала Росії підтримку у вигляді понад 11 тис. контейнерів із боєприпасами — від звичайної артилерії до десятків балістичних ракет.

Крім того, що Північна Корея дала Путіну можливість убивати більше українців і підтримувати його незаконну війну, зближення Путіна з Пхеньяном «роблять Північну Корею набагато складнішою проблемою», — каже Гарлаускас.

За його словами, підтримка Кіма з боку Путіна дає змогу Північній Кореї ефективніше обходити резолюції та санкції ООН щодо її збройового потенціалу, забезпечуючи Пхеньяну ширший доступ до технологій подвійного призначення і такий необхідний доступ до твердої валюти.

Читайте також:

Віталій Портников

Не тільки зброя для війни. Що насправді потрібно Путіну від Північної Кореї

Російська підтримка підстьобує Кіма, — завдяки надійному заступництву члена Ради Безпеки ООН, — на агресивніші дії щодо Південної Кореї та Сполучених Штатів. По суті, Путін прикриває одного з головних світових акторів-ізгоїв від наслідків брязкання ядерною зброєю і запусків ракет.

Крім того, використання Росією північнокорейських балістичних ракет проти України дає Кіму можливість відточити можливості своєї зброї та вдосконалити тактику і методи боротьби з протиракетною обороною, розробленою США. Зазвичай світ помічає і реагує, коли Північна Корея запускає одну зі своїх балістичних ракет, але тепер ця зброя губиться в тумані війни в Україні.

На Тайвань ми з Гарлаускасом прибули у складі делегації Atlantic council високого рівня, до якої входять колишній президент Латвії Егілс Левітс, колишній міністр закордонних справ Чехії Томаш Петршичек і Метью Кройнінг, який очолює наш Центр стратегії та безпеки імені Скоукрофта.

В одному з наступних випусків ми розповімо про роль Тайваню й України як прифронтових держав, на які націлилася ця конфедерація автократій, що швидко розвивається. Пхеньянський гамбіт Путіна — частина цих зусиль, і його актуальність і значущість легко помітити з позиції нашої делегації, за тисячу миль на південь.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV