Чи захистить НАТО наше Чорне море

11 жовтня 2018, 19:09
1002

Завдання треба ставити по-іншому

Отримати якомога більше допомоги від НАТО. Агресія РФ призвела до того, що саме це стало одним із головним завдань зовнішньої політики України. Київ намагається максимально залучити західні структури й окремі країни до посилення присутності в басейні Чорного моря. Звідси в тому числі пропозиція України схвалити резолюцію в рамках роботи сесії Генасамблеї ООН щодо мілітаризації Криму. Збільшення присутності НАТО в Чорному морі вимагає і Румунія, яка хоче стати осердям стратегії Альянсу в регіоні. Та чи мають сенс зусилля Києва та Бухареста?

Військове будівництво, яке Росія веде з 2014 року, передусім спрямоване на розвиток інфраструктури в Криму і на кордонах України. Туди Москва спрямовує значну частку сучасного озброєння. Чого не сказати про 11-й армійський корпус в Калінінградській області та 2-гу загальновійськову армію в районі Санкт-Петербургу – перші ешелони на випадок можливої атаки на Прибалтику. Саме на країни Балтики, а заразом Польщу, спрямовані й ключові заходи НАТО за останні чотири роки. Натомість Румунії, Болгарії та Чорноморському басейну приділяють менше уваги та ресурсів. Утім, цьогоріч Альянс планує збільшити постійну присутність в Чорному морі до 120 днів – на противагу 80 дням у 2017 –му. Цей план виконують: цього липня до Одеси заходили кораблі постійних військово-морської, а також протимінної груп.

Зусилля України і Румунії максимально залучити НАТО в басейн Чорного моря зіштовхнуться з двома головними перешкодами. Насамперед з тим, що Росія продовжить зберігати значний потенціал щодо проектування сили на суші, а не на морі. Іншими словами, РФ радше нападе на Прибалтику, ніж висадить ефективний морський десант в Румунії. Москва постійно відпрацьовує ведення широкомасштабних наступальних операцій на суші. І якби кількісно та якісно за останні чотири з лишком роки не виросли Чорноморський флот РФ та угруповання сил в Криму загалом, вони передусім спрямовані на оборону, а не наступ.

Україна могла б підтримувати безпеку на морі самотужки

Інша перешкода не менш важлива. Навіть якби Росія повністю контролювала Чорноморський басейн, це би не принесло їй стратегічних переваг над НАТО. Для кращого розуміння порівняймо Чорне море з Південно-Китайським, де відбувається гостре протистояння між Китаєм і низкою прибережних держав південно-східної Азії за підтримки США. Якби Пекін отримав ефективний контроль над Південно-Китайським морем, це б справді дало йому можливість впливати на всю Східну Азію. Адже саме через акваторію цього моря щороку проходить великий об’єм товарів на 3,5-5 трлн. доларів. Стратегічні можливості Чорного моря скромніші. Його закритість була і залишається вічною дилемою для Росії. У XVIII-XX століттях її все намагались вирішити військовим шляхом – тобто захопити протоки Босфор і Дарданелли, а нині – через особливу дружбу з Туреччиною.

Зважаючи на ці фактори, Україна навряд чи залучить НАТО в Чорне море ще більше. Та це не означає, що Київ чи Бухарест не можуть висувати пропозиції щодо посилення безпеки навколо цього моря. Воно, зрештою, належить до 18 ключових районів, де виходячи зі своїх інтересів США та союзники планують бути постійно присутніми. Та чи станеться це в найближчому майбутньому – під питанням. Наступні кілька років головним військово-морським противником американців буде Китай, який зараз і сам посилено працює над створенням океанічного флоту. У потенційне протистояння Вашингтон намагається залучити європейців – Великобританію та Францію. Цього року Лондон уже відправив на схід Азію два фрегати Type 23 та десантне судно Albion. До того ж, загалом кількість кораблів НАТО нині перебуває на історично низькому рівні за останні сто років. І це теж звужує можливості постійної військово-морської присутності НАТО у всіх 18 ключових районах світового океану, особливо за умов системного протистояння з Китаєм.

То як бути Україні? Замість просити про посилення присутності у Чорному морі кораблів Альянсу, ми могли б поставити питання про збільшення там власного потенціалу. За технычно-фінансової допомоги країн Альянсу Україна могла б підтримувати безпеку на морі самотужки. В ідеалі – разом з прибережною Румунією. У цій ситуації усі були б у виграші, а Альянсу не довелось залучати свої провідні судна та відволікатись від протидії Китаю.

Якими тоді мають бути перші кроки Києва? Передусім розробити план щодо можливого посилення корабельно-катерного складу Військово-морських сил за рахунок вживаних суден НАТО, придатних для обслуговування в українських реаліях. Але не тільки це. Необхідно також почати активну дискусію щодо отримання засобів ураження – насамперед американських протикорабельних крилатих ракет Harpoon чи Naval Strike Missile.

Такий підхід означав би максимальну мобілізацію українських, а також міжнародних експертів та аналітиків. Але цього, на жаль, поки не видно.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Країни

Вчора, 19:15

article_img
Новий ЮКОС? У Росії заарештували великого американського інвестора
Політика

Вчора, 21:10

article_img
Мураєв проти Добродомова. Президентські дебати на Радіо НВ - повний текст і відео
Люди

Вчора, 19:20

article_img
Мені не 80, щоб я гарно зберіглася. Ольга Сумська про вік, забобони і прабабусю, в яку закохався Нестор Махно