Чи можуть помилятися мільйони?

Важлива і корисна це справа – статистика. Бо покликана якось спрощувати розуміння складної дійсності в усіх її масових проявах, коли маленьким можна виміряти неосяжне. Хитра і підла це справа – маніпулювання статистичними даними, коли відверто помилкові судження видаються за коректно масштабовану реальність. Насправді, «середня температура в палаті» може свідчити про проблеми з тепловідведенням, але не має нічого спільного з існуючим станом речей. Потім до роботи залучається соціологія з психологією, щоб обґрунтувати нормальний і масовий характер того, що в одиничному випадку викликало б збентеження. Ну а разом ці науково-практичні інструменти складають musthave-набір вправного політика. Хтось сумнівається, що в Росії останні 18 років при владі саме такий?

Опитування Левада-Центру показують, що 77% росіян вважають своє життя в цілому щасливим і кількість таких респондентів постійно зростає з 1998 року. При чому соціологи в даному контексті мають на увазі не щастя в його соціально-психологічному вимірі та усій складності емоційних установок, почуттів та переживань, а передовсім банальне задоволення життям. Таким чином оцінки за цією шкалою ґрунтуються перш за все на матеріальних показниках, котрі визначаються державною економічною і соціальною політикою, і автоматично формують тло електоральної підтримки В. Путіна. Закономірно, нинішній президент обрав людиноцентричний сценарій побудови своєї передвиборчої кампанії: підняття рівня доходів та добробуту суспільства, підтримка материнства і дитинства, освітні і медичні проекти та інші заходи, які личать образу «народного президента всіх росіян». Відповідно, 55% росіян очікують, що 2018 рік буде кращим за нинішній, хоча кожен другий росіянин вважає 2017-ий успішнішим за попередній.

Путін сповна використовує образ міфічного царя-захисника

Превалювання економічної складової в оцінці задоволення власним життям тісно пов’язане з ностальгією за СРСР. І тут сховався цікавий парадокс: високо оцінюючи минулий рік та відчуваючи себе щасливим, росіяни шкодують про розпад СССР (той же Левада-Центр повідомляє про 54-58% таких громадян, а їх кількість протягом 2014-2017 років демонструє невелике зростання) через «руйнування єдиної економічної системи». Можна списати все на банальну амбівалентність свідомості, але варіант з нещирістю респондентів, на яку останнім часом скаржаться соціологічні центри, виглядає більш правдоподібним.

Інститут соціального аналізу та прогнозування РАНХиГС (Российской академии народного хозяйства и государственной службы при Президенте РФ) опублікував дані свого моніторингу соціально-економічного становища і самопочуття населення, в якому констатується, що рівень бідності в Росії досяг максимуму за останні шість років, сягнувши рівня 13,1% населення. При чому експерти вважають, що навіть ці офіційні цифри не показують всього масштабу проблеми, а він доволі простий: рівень доходів 90% російського населення такий, що не дозволяє вийти за межі поточних витрат.

За таких умов, посилення патерналістських настроїв у суспільстві просто неминуче. Влада користується попитом на «сильну і щедру руку», тому не гребує засобами в досягненні своїх політичних цілей (консолідації режиму і безальтернативної консервації влади). В. Путін сповна використовує образ міфічного царя-захисника, який виступає останньою інстанцією у вирішенні життєвих проблем своїх підданих.

Можна знайти виправдання чи обґрунтування багатьом суперечливим речам. Але поширення інформації, яка буцімто свідчить про постійне покращення попри санкції, розв’язані війни та репресії проти незгодних, не може здійснюватись просто так. Кілька днів тому глава Центробанку Росії Е. Набіулліна заявила, що росіянам тільки здається, ніби ціни постійно ростуть. Чиновниця пояснила свою думку, але наполягає на тому, що все набагато краще, аніж виглядає. Можливо. Проте вчені вважають, що льодовиковий період також супроводжувався підвищенням глобальної температури.