Технологія, що наблизить перемогу України
Як американські ракетні системи можуть вплинути на хід війни
Найближчим часом Україна чекає інформацію про виділення частини американської допомоги на придбання реактивних систем залпового вогню. Ці системи можуть стати ключовою технологією, яка змінить хід війни та допоможе нашим військам остаточно зупинити ворога та перейти до масштабного контрнаступу.
Очікуване надання західних реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) стане закономірним продовженням переходу України на сучасні високотехнологічні системи. На фоні виснаження спроможностей РФ, що підтверджується використанням застарілої техніки, зокрема танків Т-62, залученням строковиків та інших подібних кроків, тобто рішень, де кількість переважає якість, українські тенденції прямо протилежні. Старі зразки озброєння і боєприпасів закінчуються, і їм на заміну приходять нові гаубиці, новітні БПЛА, такі, як Bayracktar TB-2 та Switchblade, протитанкові ракетні комплекси Javelin та NLAW, зенітно-ракетні комплекси Stinger, новітні радари, протикорабельні ракети Harpoon, броньована техніка різного призначення, тощо. Нещодавно оголошений новий пакет допомоги від США розміром $40 млрд (суттєва частина якого піде на системи озброєння) міститиме значну кількість неприємних сюрпризів для російських загарбників.
Переоснащення російських військ в найближчий час не очікується, оскільки це об'єктивно складний процес, новітні російські системи залежать від надходження західних комплектуючих, а це ускладнено через санкції. Коли тенденція технологічного наповнення менш оснащеної, але більше ефективної української армії набуде критичного значення, то на фоні відсталості та знесилення загарбників це створить необхідні передумови перемоги.
Цей процес вже не зупинити. Нові РСЗВ посідають в ньому особливе місце.
Чому використання РСЗВ є критичним на цьому етапі війни?
Роль РСЗВ в нашому випадку стала для світу дещо несподіваною. Здебільшого, основна вогнева міць армій НАТО базується на літаках ударної авіації. Таке ж було очікування до оперативного задуму збройних сил РФ. Кількість літаків РФ на початок війни та досвід у застосуванні авіації давало закордонним аналітикам підстави вважати, що перевага буде здобута в основному через застосування авіаційних спроможностей. Тому на початку війни більша частина західної допомоги Україні стосувалася індивідуального озброєння, такого, як переносні протитанкові та зенітно-ракетні комплекси. Це виходило із розрахунку, що Україна оборонятиметься в основному малими групами (важкими для виявлення та ураження авіацією), які знищують техніку ворога індивідуально.
Переоснащення російських військ в найближчий час не очікується
Але, як ми знаємо, Україна спромоглася нейтралізувати намагання РФ досягти панування в повітрі, збивши вже більше 200 літаків та майже стільки ж гелікоптерів. При цьому Україна сама має обмежені спроможності у тактичній авіації, використовуючи їх дуже обережно. Цей факт змістив ключову роль у війні до артилерії різних типів, зокрема РСЗВ. Саме перевага у артилерійських та реактивних системах буде визначати успіх наземних операцій цієї війни.
Наносячи комплексне вогневе ураження з відносно далекої відстані, артилерія та реактивні системи нищівно атакують позиції ворога та є найбільш ефективним засобом як стримування, так і підготовки до наступальних дій. Ці системи здатні наносити ураження не лише військам на передовій, а й численним цілям у глибині (позиціям підрозділів, командним пунктам, об'єктам логістики тощо).
Зокрема, завдяки вмілому використанню наявних артилерійських та ракетних спроможностей Україна зуміла зупинити ворога та знищити рекордну кількість техніки та живої сили. Цей успіх (як і успіхи української авіації та ППО у недопущенні панування РФ в небі України) весь світ сприйняв із величезним подивом та захопленням.
Але при цьому наші сили оборони мають дві великі проблеми. По-перше, наші системи побудовані в СРСР, є застарілими та, власне, не мають технічних переваг перед аналогічними системами РФ. По-друге у РФ їх значно більше, як самих одиниць озброєння так і припасів до них. Нещодавні відносні успіхи РФ на сході України базуються саме на їх перевазі у кількості озброєння та припасів. При цьому ми розуміємо, що РФ сконцентрувала всю свою вогневу міць на одному оперативному напрямку. Припасів радянських калібрів у світі майже не залишилося. Тому для нас зараз критично важливо замістити своє озброєння західними зразками.
Радянські (російські) системи та їхні особливості
РСЗВ має сенс оцінювати по пускових установках та боєприпасах до них. Пускові установки — це мобільне самопересувне шасі із змонтованим на ньому пакеті напрямних та іншим обладнанням. Радянські системи використовують вантажні автомобілі Урал, КАМАЗ, МАЗ або (для РСЗВ великого калібру), великогабаритні колісні тягачі (найбільш відомі виробництва Мінського заводу колісних тягачів — МЗКТ).
Реактивні снаряди, як правило, використовуються калібрів від 122 мм (Град, Торнадо-Г) до 220 та 300 мм (Смерч, Ураган та Торнадо-С) відповідно дальність яких відрізняється від 30−45 км до 120 км.
Важливо також зазначити, що розвиток систем вогневого ураження на заході та в РФ суттєво відрізняється. Розвиток в РФ в основному концентрувався на виготовленні більш надійних шасі та далекобійності ракет. Але за останні роки Росія не просунулася в суттєвому розвитку точності боєприпасів. Фактично за рахунок великої кількості припасів замість фактору точності російські тактики обрали фактор площі ураження. Тобто системи «насипають» як можна більше снарядів сподіваючись нанести ураження принаймні частині цілі.
Продовжуючи цю тенденцію РФ також сконцентрувалася на продовженні радянських розробок — важких вогнеметних систем (ТОС-1, ТОС-1А та ТОС-2, відомих під назвами «Буратіно», «Тосочка» та «Солнцепьок»). Вони відомі дуже високою знищувальною здатністю на великій площі. Ці реактивні системи фактично «випалюють» все на площі декількох квадратних кілометрів. Західна технологічна школа вважає їх «варварськими» оскільки на точкове ураження цілей вона не здатна. При цьому вони працюють на короткі дистанції - до 10 км (причому це заявлена дальність, фактична ж ще менше). Їх застосування розраховано в першу чергу на враження технологічно не оснащених загонів (Афганістан, Чечня, Сирія), що переховувались в укріпленнях, на пересіченій місцевості, міській забудові.
Західні системи (в першу чергу американські) та їхні відмінності
Розвиток західної технологічної школи в першу чергу спрямований на точність ураження. Це вважається більш відповідальним підходом — високоточні снаряди здатні вражати саме військову техніку не чіпаючи при цьому цивільної інфраструктури поруч. Також він є більше ефективним, адже кожний постріл може бути прогнозованим та результативним, економлячи логістику, сили та час.
Іншими головними завданнями РСЗВ є дальність стрільби, мобільність та потужність залпу. Мобільність є надважлива, оскільки ступінь захисту артилерійських та реактивних систем від вогню у відповідь є практично нульовою. Тому артилерією застосовується класичний принцип shoot-and-scoot (вистрілив та змінив позицію). Війна засобами вогневого ураження є дуже маневровою. Наявність у армії України американських радарів контрбатарейної боротьби (системи AN/TPQ) є великою конкурентною перевагою, адже дає можливість визначити координати ворога ще до того, як він встигне змінити позиції.
ЗС США мають на озброєнні пускові установки РСЗВ двох типів. Це система M270, відома також як Multiple Rocket Launch System (MLRS). Ця абревіатура тепер використовується для визначення всіх типів РСЗВ західного виробництва. Перші такі системи стали на озброєння в 1983 році на базовому гусеничному шасі Bradley.
Друга система — це М142, High Mobility Artillery Rocket System (HIMARS). Стоїть на озброєнні з кінця 1990-х років. Вона відрізняється від першої головним чином мобільністю. Її швидкість досягає 95 км на годину, вона легше та менш габаритна. Базове шасі - стандартний американський колісний військовий тягач із серії FMTV.
Американські системи зараз використовують чотири типи ракет:
Високоточні керовані реактивні снаряди калібром 227 мм М26 із дальністю стрільби до 45 км, М30/М31 із дальністю до 70 км та високоточні GMLRS+ з дальністю стрільби до 120 км. Крім іншого, обидва типи РСЗВ спроможні застосовувати високоточні тактичні ракети ATAСMS з дальністю стрільби до 310 км.
Що отримає Україна?
Враховуючи те, що пускові установки М270 вже не виробляються, а президент Джо Байден нещодавно заявив про небажання надавати засоби «здатні вражати цілі в РФ» (очевидно малося на увазі застосування тактичних ракет великої дальності по цілях розташованих на території РФ), то ми очікуємо на пускову установку HIMARS та реактивні снаряди М30/31.
Ми поки не можемо говорити про кількість систем, що будуть передані. Очевидно, що як і з іншими новітніми одиницями озброєння зі США, перша партія буде пілотною, тобто у невеликій кількості. Наразі головний здобуток це сам факт початку надання цієї системи, що є великим кроком вперед.
Але далі ключове питання — як багато одиниць такої техніки зайде в Україну в осяжному майбутньому? Саме від кількості систем залежатиме їхній вплив на перебіг війни.
В чому буде перевага українських ЗСУ?
Отримання належної кількості західних РСЗВ, застосування їх у комплексі з сучасними засобами розвідки та цілевказання, а також перехід на відповідну цьому високотехнологічному озброєнню тактику, уможливлюють нівелювання чисельної переваги противника, включаючи вогневу. Це створює належні передумови для перелому у цій війні. Американські системи є суттєво більше ефективними та зможуть нівелювати багато зі спроможностей та тактичні ходів ворога.
Росія ввозить в Україну як правило застарілі РСЗВ із низьким ступенем автоматизації. Тому їх підрозділи часто роблять помилки та відрізняються порівняно низькою ефективністю.
Оснащена західними РСЗВ українська армія здобуде суттєві переваги. Постачання американських комплексів також відчинить двері щодо постачання аналогічних систем інших країн. Боєприпаси для РСЗВ є взаємосумісними між країнами НАТО, адже ці системи розроблялися консорціумом інженерів різних країн.
Але важливо зазначити, що така техніка вимагає еволюцію практики її застосування. Важливим очікуванням від Збройних сил України буде їх застосування відмінним від радянських ракет шляхом. Тобто активну інтеграцію даних зразків в розвідувально-ударні системи, автоматизовані спроможності розвідки, спостереження та цілевказання. Кожний снаряд американських систем є високоточним засобом, тобто має сенс робити менше пострілів але більше влучень. Від ефективності опанування нової системи буде залежати як більша кількість їх надходжень так і їх роль в перемозі над ворогом.
Автор дякує за допомогу у підготовці матеріалу колегам із Центру оборонних стратегій: Віктору Кевлюку, Андрію Риженко та Олександрові Хара.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
