Бойове хрещення Зеленського
Здається, Путін погано прорахував настрій нового президента України, так само як і більшості виборців, що не так давно обрали його на цю посаду
Ось уже далеко за середину жовтня, а ми досі не маємо певності, чи відбудеться довгоочікувана та бажана зустріч Нормандської четвірки (Україна, Росія, Німеччина та Франція). Ця зустріч спрямована на те, щоб дати поштовх умираючому Мінському процесу ради досягнення миру на Сході України.
17 жовтня лідери Німеччини та Франції удали, що все в порядку, та «привітали» прогрес у прокладанні шляху для зустрічі, що вже стався більш як місяць тому. Вони, а також президент України, сподіваються, що це все ще досі можливо — провести зустріч Нормандської четвірки в листопаді.
Та на даному етапі російський президент Володимир Путін має хороші підстави не хотіти, щоб ця зустріч відбулась найближчим часом. Здається, що він погано прорахував настрій нового президента України, так само як і більшості виборців, що не так давно обрали його на цю посаду. Українська позиція, відкрита та обґрунтовано гнучка на початку, стала жорсткішою у зв’язку з публічними протестами та інтенсивним громадським обговоренням, що призвело до перегляду та переосмислення.
Зеленський пообіцяв зробити боротьбу за мир з Росією пріоритетом, і на початку прагнув швидких результатів, щоб показали, що він дотримався слова і спроможний вийти з вкрай дорогого та кривавого глухого кута.
Він зробив звільнення українських в’язнів, утримуваних Росією, пріоритетом і відважно демонстрував ініціативу в контактуванні з Путіним прямо телефоном з метою домовитись про обмін. Коли минулого місяця обмін таки трапився, це підживило надії на те, що Москва готується домовитись з новим керівництвом Києва в більш компромісній манері.
Та ці сподівання швидко згасли. Москва постановила схвалення сумнівної формули Штайнмаєра за необхідну умову для проведення нової зустрічі Нормандської четвірки, першої з часів 2016 року. Росія наполягала на схваленні елементів, вирваних зі загальних рамок Мінських домовленостей, що були погоджені в 2014—2015 роках, що би практично призвело до визнання її донбаських проксі.
І хоча план Штайнмаєра означав серйозні труднощі на внутрішній арені, оскільки критики Зеленського негайно обвинуватили його в капітуляції, Київ неохоче погодився скористатись цим німецьким компромісним механізмом як основою для подальшої дискусії в ході майбутньої зустрічі. Зеленський сказав, що він хоче отримати можливість сісти за стіл перемовин з Путіним у присутності лідерів Німеччини та Франції, аби поглянути йому в очі й побачити, чи готовий той рухатись вперед.
Якщо розрядити атмосферу на зустрічі таки не вдасться, Зеленський сказав, що він розглядатиме інші опції. Його міністр зовнішніх справ Вадим Пристайко невдовзі після цього оголосив про план Б, що передбачає запрошення США та Британії взяти участь у зустрічі в розширеному форматі. Не дивно, що ідея не отримала підтримки Берліна чи Парижа, не кажучи вже про Москву.
Схоже на те, що неочікувані серйозні труднощі у відносинах між Вашингтоном і Києвом, пов’язані з внутрішньополітичним конфліктом у США, в разі чого виключають такий хід подій. І коли на недавній імпровізованій прес-конференції в Нью-Йорку президент Дональд Трамп сказав Зеленському, що сподівається на те, що після обміну полоненими той зможе розібратись з російським лідером, відсутність його інтересу в цьому процесі стала більш ніж очевидною. Зеленський визнав кілька днів тому, що хотів «затягнути» американського лідера до переговорів.
Тим часом Москва не здійснила жодних кроків з примирення. Вона не змогла упокорити своїх проксі на Донбасі, які не втрачали часу, заявляючи, що приймаючи формулу Штайнмаєра, Київ визнає право «народу Донбасу» на самовизначення, включаючи його «право» підтримувати відносини з Росією як їм хочеться, і не дозволяти Україні відновити контроль над кордоном з Росією. Обстріли та снайперський вогонь по українських позиціях посилився і на днях ще кілька українських солдатів були вбиті. Минулого місяця Україна запропонувала розвести війська вздовж «лінії розмежування», але через продовження обстрілів реалізація цієї ідеї у двох нових населених пунктах мусила призупинитись.
Внутрішня реакція Києва на прийняття формули Штайнмаєра була викривлена політичними цілями політичних опонентів, і Зеленський сам визнав, що його команда зробила недостатньо, щоб впоратись з цією плутаниною. Після того трапились великі протести на знаменитому київському Майдані та в інших українських містах, і праві самооборонні угрупування прагнули запобігти розведенню військ у Петрівському. Гаряча дискусія, що виникла після, змусила Зеленського та його команду переглянути, переосмислити та скорегувати свій підхід.
За таких умов просто завірянь у тому, що нове українське керівництво нічого не здавало Росії, не досить. І в результаті тиск Москви на Київ, а також дружнє заохочування з боку Берліна та Парижа, вилилось у чіткішу, та більш надійно переосмислену українську позицію.
Серед ключових елементів, на які знову вказали протягом останніх кількох днів, стало те, що російське військове втручання на Донбасі не можна відділяти від анексії нею Криму, і що для миру та проведення демократичних виборів на окупованих територіях необхідно вивести не лише російські сили та озброєні банди, але також і відмовитись від фіктивних об'єднань, створених Москвою у вигляді так званих «народних республік». Та і про загальну амністію для тих, хто здійснював злочини проти України та її народу, не може бути і мови.
Здається, що Москва була захоплена зненацька жорсткішою та більш конкретною лінією Києва. Спікер Путіна Дмитро Пєсков каже, що наполягання Києва на тому, що питання Донбасу та Криму зараз мають бути пов’язані, а невизнані підтримувані Росією псевдореспубліки на Донбасі розпущені, є неочікуваним «для Москви, Берліна та Парижа». Він та інші представники Кремля продовжують стояти на офіційній позиції, що Росія не є частиною конфлікту на Донбасі, а бере участь у перемовинах лише як посередник та миротворець.
За таких умов перспективи нової зустрічі Нормандської четвірки навряд можна назвати багатообіцяючими. Якщо вона таки станеться і провалиться, Пристайко говорить, що Київ перейде до плану Б. Чи мається на увазі під ним те, що вже запропоновано, чи щось нове, ще побачимо. Наразі Київ не має інших очевидних опцій.
Що київському керівництву стало очевидним, так це те, що обман Москви та її ігри повинні бути зупинені, навіть якщо йдеться лише про дипломатичні формулювання одного дня. Аби заключити чесний та довгограючий мир, потрібно називати речі своїми іменами. І рішення, що відповідають існуючим реаліям, назрівають.
Словом, схоже на те, що доброзичливий, та спочатку недосвідчений ідеаліст Зеленський, такий нетрадиційний і цілковито непередбачуваний, змушений був пройти всю цю школу життя. Але слід віддати йому належне: він, здається, адаптується, і наполягає на інших методах не лише у себе вдома, а й у міжнародних справах. Чи хтось слухає?
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь донашого телеграм-каналу Мнения НВ
