Херсон та імперські амбіції Путіна. Про вирішальний момент війни

4 серпня, 16:24
Ексклюзив НВ

Результат путінського вторгнення в Україну залежить від майбутньої битви за Херсон

Географічний фокус російсько-української війни, схоже, найближчими днями зміститься зі сходу на південь, оскільки українські військові активізують зусилля зі звільнення Херсона. Розгортання кампанії з відновлення контролю над цим стратегічно важливим містом на півдні України, ймовірно, стане найважливішою битвою з часів битви за Київ і може виявитися вирішальною у визначенні остаточного результату війни.

Відео дня

Підготовка до великого українського контрнаступу на півдні країни триває з травня. Після кількох тижнів незначних наступів на околицях Херсона, під час яких українські війська звільнили понад п’ятдесят міст і сіл, зараз наростає відчуття, що битва за Херсон ось-ось розпочнеться.

Перемога України матиме величезні психологічні та практичні наслідки для обох сторін. Це продемонструє міжнародній аудиторії, що українські військові більш ніж здатні змусити Росію відступити з добре укріплених оборонних позицій і можуть переконати партнерів України продовжувати надавати їй військову та фінансову підтримку. Тим часом поразка в Херсоні була б принизлива особисто для Володимира Путіна і викликала б подальшу деморалізацію в лавах його виснажених сил вторгнення.

Доля Херсона визначить подальший напрямок війни. Будучи єдиною регіональною столицею, захопленою військами Путіна, і єдиним великим українським містом на західному березі Дніпра, яке нині перебуває в руках Кремля, Херсон зберігає в собі ключ до російських амбіцій на півдні України. Москва має зберегти контроль над Херсоном, щоб досягти своєї мети щодо просування до Одеси та окупації всього українського узбережжя Чорного моря. Якщо Україна поверне місто, то Росія буде обмежена Лівобережною Україною і зіткнеться з перспективою подальших контрнаступів, спрямованих на повне витіснення путінської армії з півдня України.

Україна навряд чи все кине на тотальний штурм Херсона. Натомість українська стратегія, мабуть, полягає у поступовому локальному наступі та точкових ударах з метою ізолювати російські сили на західному березі Дніпра, відрізавши їх від постачання та націлившись на логістичні вузли.

Чим довше Україна зволікатиме, тим складнішим стане наступ

З початку липня українські військові розгорнули свій збільшений арсенал далекобійної артилерії та високоточних ракетних систем HIMARS, щоб зруйнувати десятки російських командних пунктів і баз постачання боєприпасів на півдні України. Нещодавно українські сили атакували мости через Дніпро, які слугують рятувальним колом для путінських військ у Херсоні. З того часу Росія запустила імпровізовану поромну переправу, що вказує на те, що головний міст у самому Херсоні справді більше не здатний підтримувати рух військового транспорту.

Досі точаться суперечки щодо готовності української армії до великого контрнаступу. Деякі міжнародні аналітики стверджують, що тривала пауза була б кращою для додаткової підготовки новобранців та інтеграції нових систем озброєння. Багато українців також стверджують, що збройні сили їхньої країни потребують значних додаткових постачань зброї, зокрема танків і літаків, перш ніж вони зможуть реально сподіватися на проведення успішних наступальних операцій. Проте вільного часу може не бути.

Мільйони українців зараз живуть в умовах російської окупації, під час якої їм доводиться щодня стикатися з воєнними злочинами, включно з викраденнями, стратами та насильницькою депортацією до Російської Федерації. Враховуючи жахи, що відбувалися в районах північної України, звільнених від російської окупації і які стали надбанням громадськості, ніхто не має ілюзій щодо масштабів звірств, які нині відбуваються на окупованому півдні. Путін ясно дав зрозуміти, що веде війну на винищення, щоб знищити Україну. Кожен зайвий день окупації означає нові нещастя та страждання.

Також триває підготовка до проведення референдумів у кримському стилі на окупованому півдні України. Росія прагне повторити сфальшоване голосування, організоване під час військового захоплення українського півострова навесні 2014 року, щоб створити видимість легітимності подальшої анексії південних областей України. Хоча підроблені бюлетені мало чим допоможуть переконати міжнародну аудиторію чи змінити військові реалії, вони можуть значно погіршити становище місцевих жителів і дозволити Москві посилити адміністративний контроль над окупованими регіонами.

Тим часом російські військові активно зміцнюють оборону в очікуванні майбутнього наступу України. Зростає кількість повідомлень про перекидання великих угруповань російських військ із нинішнього головного театру бойових дій на сході України на південний фронт.

Хоча точні цифри підтвердити складно, розміри цих передислокацій вказують на те, що Росія, можливо, планує розпочати свій наступ на Херсонському фронті. Чим довше Україна зволікатиме, тим складнішим у військовому сенсі стане наступ.

Україна відчайдушно потребує нової перемоги, щоб активізувати військові дії. Героїзм країни в перший місяць бойових дій викликав захоплення світу, який спостерігає за нею, і переконав західних лідерів у тому, що Україна гідна серйозної підтримки. Однак за українською перемогою у битві за Київ пройшли місяці повільного, але неухильного просування Росії на схід. В умовах зростання Втоми від України та зростання міжнародних закликів до компромісного миру життєво важливо продемонструвати, що Росію все ще можна перемогти на полі бою.

Розмови про наближення української перемоги, безумовно, оптимістичні, але великий військовий прорив такого штибу аж ніяк не немислимий. Західні офіційні особи вважають, що російська армія зазнала тяжких втрат в Україні і тепер від сил, що вторглися в країну 24 лютого, залишилася лише видимість. За недавніми оцінками американської розвідки, понад 75 000 російських солдатів було вбито або поранено в Україні. Армія Путіна вже була змушена повністю відступити з півночі України та з острова Зміїний, а російські командири дещо непереконливо намагаються приховати свою ганьбу, зображуючи цей незручний відхід як «жести доброї волі».

Водночас Путін не виявляє жодних ознак бажання зменшити масштаби своїх військових цілей. Навпаки, кремлівські чиновники тепер відкрито говорять про захоплення нових українських територій та повалення українського уряду. У червні російський диктатор порівняв своє вторгнення в Україну з імперськими завоюваннями Петра Великого у вісімнадцятому столітті та заявив, що виконує історичну місію щодо «повернення» російських земель. Втрата Херсона стане нищівним ударом по цих імперських амбіціях, а також оголить зім'яту реальність, що стоїть за тривалими претензіями Росії на статус військової наддержави.

Наступна Херсонська битва — подія безпрецедентного міжнародного значення. Результат цієї битви визначить долю України та перебіг війни. Перемога Росії може відкрити шлях до завоювання українського узбережжя Чорного моря та повного підпорядкування країни. Якщо Україна переможе, це може стати початком кінця мрій Володимира Путіна про нову Російську імперію.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X