Лукашенко вже програв. Чим закінчаться протести в Білорусі
Через рік про прізвище Лукашенка і колишніх соратників першого президента в політичному полі Білорусі говоритимуть лише в минулому часі
Лукашенко вже програв Світлані Тіхановській, а значить і учасникам протестів. Це сталося увечері 9 серпня 2020 року — коли стало відомо, що сотні повністю залежних від держави комісій з учителів та інших бюджетників вперше за 26 років під тиском виборців відмовилися діяти за наказом ЦВК і порахували голоси чесно. Для Лукашенка ці «перекидні вибори» закінчилися нищівною і ганебною поразкою.
Хвиля насильства, яку ми зараз спостерігаємо, — це помста за програш. Лукашенко поводиться як гопник, який ламає шахову дошку після програної партії. Насильство проти виключно мирних протестів вже в перші дні після виборів набуло справді біблійних масштабів. Чисельність арештів у серпні-вересні 2020 перевершила пік «сталінських чисток» 1937 року в БРСР. Кількість затриманих від початку серпня вже перевищила 17 000 осіб. Більше ніж тисяча людей заявили про застосування тортур. Такого не прощають.
У вересні-жовтні 2020 керівник Білоруської аналітичної майстерні Андрій Вардомацький провів соціальне дослідження «настроїв протесту». Зараз у акцій непокори і протестів, які тривають день у день вже три місяці, п’ять основних характеристик. Люди морально готові постраждати від фізичного насильства за свою активність, багаторічний страх перед владою трансформувався в гнів, участь у протестах стала масовою базовою необхідністю, люди готові до затяжного опору, і — найголовніше — люди перестали шукати лідера.
Самоорганізація перетворила противників Лукашенка на багатомільйонну партизанську армію, яку неможливо обезголовити. Кожен громадянин у міру сил робить те, що може, для досягнення однієї мети — безумовної відставки Лукашенка. Це не протести на підтримку європейського або російського курсу, це протести проти конкретної людини і системи, яку вона вибудувала.
На боці Лукашенка залишилися страшенні садисти з МВС Білорусі — насамперед загони внутрішніх військ, ОМОН і ГУБОЗіК (Головне управління з боротьби з організованою злочинністю і корупцією). Здається, що всесильний КДБ за цей час пішов у тінь на тлі каральних операцій білоруської міліції. Але навіть за умов вседозволеності і правового дефолту, міліцейські сили з декількох десятків тисяч бойовиків-лукашистів не зможуть довго воювати з кількома мільйонами громадян, які до грудня просто повністю зупинять країну — залізницю, автомагістралі, заводи, торгівлю.
Складно керувати державою, коли твої накази відмовляються виконувати в кожному маленькому селі. Лукашенко навіть намагається розв’язати всередині Білорусі громадянський конфлікт, але консенсус проти його особистості в суспільстві настільки однозначний, що колишньому президенту просто нема на кого спиратися, крім силовиків. Білорусь зараз проходить етап трансформації, який країни Балтії проходили в 1990−91 роках. Як і радянська влада, Лукашенко тим більше викликає ненависть і протидію, чим активніше примушує до любові народ Білорусі.
Тому я не сумніваюся, що учасники протестів і обраний президент Світлана Тіхановська абсолютно точно скинуть Лукашенка — просто тому, що настільки масового руху опору в Білорусі не було ніколи з часів Другої світової війни.
У річній перспективі про прізвище Лукашенка і колишніх соратників першого президента в політичному полі Білорусі говоритимуть лише в минулому часі. Зараз Лукашенко — це вже хоч і сильно розкладений, але все ще гниючий політичний труп. Тому будь-які ініціативи і персонажі, які відкрито висловлюють йому свою підтримку, для Білорусі можна вважати політично мертвими. Для майбутнього демократичної Білорусі відсів усіх токсичних сил вже на нинішньому етапі — це добре щеплення від тоталітаризму на багато десятиліть.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
