Бананова республіка

Безвізовий режим з Євросоюзом перетворюється на рятувальний круг для Петра Порошенка в ході майбутньої президентської кампанії і відмінно вписується в нову політичну матрицю, яку майструють ідеологи другого терміну. Вона включає в себе атаки на антикорупційні органи, дискредитацію критиків влади і тотальну зміну порядку денного з корупції на патріотизм.

Тому в день, коли Європарламент проголосував за безвіз, Порошенко назвав це "остаточним розлученням з Росією після 300-річного союзу". А минулого тижня, виступаючи на Європейській площі, процитував вірш російського поета Лермонтова Прощай, немита Росія. Підміна понять полягає в тому, що сам по собі безвіз не є ознакою приналежності до Європи — такий режим поширюється на багато країн Латинської Америки. Він також не рятує від обіймів Москви — це добре видно на прикладі безвізової Молдови, де після багаторічної стагнації в боротьбі з корупцією до влади прийшов проросійський президент Ігор Додон.

Насправді безвіз — це спосіб змусити правлячу українську верхівку ухвалити необхідні закони. Головне досягнення дорожньої карти на цьому шляху — створення антикорупційних органів. Більш того, постійні спроби влади блокувати невигідні їм новації відкладали безвіз. Чого варта епопея з електронними деклараціями, коли чиновники намагалися то відкласти старт системи на рік, то прибрати кримінальну відповідальність за неправдиві дані. В результаті запровадження безвізу затрималося для України на цілий рік. Зі свого депутатського досвіду знаю, яких зусиль коштувало прийняття законів з безвізового пакету. Я був доповідачем одного з них — Про запобігання політичній корупції — і бачив зсередини, як під тиском Банкової цей закон намагалися зламати на догоду правлячим кланам, наприклад, відключивши кілька опозиційних партій від державного фінансування.

Тепер, коли безвіз прийнятий, проводити реформи в умовах опору влади стане складніше. А в доступному для огляду майбутньому не видно нових реальних цілей, досягнення яких може штовхати країну вперед. Отримання статусу кандидата в Євросоюз — це довга дорога, і по відношенню до України немає консенсусу всередині ЄС. Членство в НАТО є малоймовірним через небажання самого українського керівництва — рік тому я особисто спілкувався з генсеком Альянсу Йенсом Столтенбергом. Він висловив здивування тим, що Україна, на відміну від Грузії, ще не подала навіть заявку на приєднання до Плану дій з отримання членства в НАТО.

До того ж адміністрація Дональда Трампа в США не сфокусована на Україні. А значить, з'являється можливість закручувати гайки всередині країни, розхитувати НАБУ і нападати на антикорупційних активістів.

У цьому разі ситуація ускладнюється зростаючим впливом СБУ. Протягом останнього півроку доводилося щотижня чути про нові сфери її репресивних повноважень. З листопада минулого року на вимогу СБУ заблокована діяльність півтора десятка незалежних трейдерів зрідженого газу. У березні, визнавши необгрунтованими підозри у фінансуванні тероризму, СБУ зняла претензії. Але в червні знову почала атакувати їх — прокотилася хвиля обшуків і блокування рахунків. Підсумком цієї зачистки ринку стало збільшення частки структур, пов'язаних з Віктором Медведчуком, — компанії Глуско і її сателітів.

Подібними привілеями при владі Порошенка може похвалитися ще один олігарх — Рінат Ахметов, який заробляє на тепловій енергетиці більше, ніж за часів Януковича. За рік тариф на теплову енергію виробництва ДТЕК виріс в два рази, а схема Роттердам+ дозволяє отримувати надприбутки.

Крім зрідженого газу, СБУ блокує імпорт спиртів для найбільших виробників українського коньяку. Використанням спецслужби для зведення рахунків став недавній наїзд на інвестиційну компанію Dragon Capital. Паралельно СБУ мучить українську IT-сферу.

Безвізовий режим в довгостроковій перспективі стане працювати на очищення української політики від паразитів. Чим більше українців побачать рівень життя в Німеччині, Нідерландах або Швеції, тим частіше вони шукатимуть відповіді на запитання: а що не так з нашими лідерами, якщо 25 років ми їздимо дорогами, лікуємося в лікарнях і отримуємо правосуддя, як в банановій республіці? Можна говорити про те, що нація травмована "совком", прогнила система чинить опір змінам, але лідерство важливо в реформах будь-якої країни. А якщо президент присвячує себе тому, як розділити найприбутковіші потоки на двох з Ахметовим, то на реформи у нього не залишається ні сил, ні бажання. І в демократичній країні така влада приречена на безславний кінець.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 9 червня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Більше поглядів тут