25 вересня: Німеччина майбутнього

25 вересня 2017, 20:50
108
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Весь сьогоднішній огляд про те, як у Німеччині змінилася політична реальність після виборів, і чого нам чекати від уряду цієї країни в майбутньому

Результати виборів до Бундестагу, що відбулися минулої неділі, сенсацією не стали: соціологи ще за місяць до голосування передбачали приблизно такі цифри. Проте, Німеччина опинилася в зовсім новій політичній реальності, де влада Ангели Меркель буде слабкішою, ніж раніше.

Рекорди і сенсації

Головна подія виборів – це катастрофічне падіння популярності двох головних партій країни – лівоцентристів і правоцентристів. Соціал-демократи і альянс ХДС/ХСС в сумі набрали трохи більше 50 відсотків голосів. (В минулі десятиліття їхній сукупний результат сягав 80 відсотків).

Причин падіння популярності «традиційних» партій декілька. По-перше, їхні програми за роки спільного управління країною майже перестали відрізнятися. Навіть під час дебатів їм практично не було про що посперечатися. Для багатьох виборців вони стали єдиною «суперпартією», яка безперервно править Німеччиною з часів закінчення Другої світової війни.

Вода в цьому «політичному болоті» застоялася, нових думок та ідей не з'являлося, єдиною його програмою було «давайте залишимо все, як є». Хоча ситуація в Німеччині стабільно хороша, значна частина електорату просто занудьгувала. Людям захотілося дати стусана ХДС/ХСС і СДПН, щоб ті трохи пожвавилися. І це вийшло.

Ультраправі в парламенті

Другий за важливістю результат голосування – це поява в Бундестазі відверто націоналістичної партії «Альтернатива для Німеччини» (АДН). Вона наводить жах на німецький істеблішмент своїми вкрай радикальними переконаннями у внутрішній і зовнішній політиці. Партія Меркель вже оголосила, що перегляне свою програму, щоб повернути голоси тих, хто цього разу голосував за ультраправих.

До речі, голосування за АДН було багато в чому протестним. Лише 20 відсотків її виборців заявили, що їм подобається радикальна програма цієї партії. З цього, до речі, можна зробити висновок, що неонацистські настрої в Німеччині не такі сильні, як може здатися. Електорат АДН – зовсім не переконані її прихильники. Більшість із них просто хотіли показати середній палець набридлим «традиційним» політичним силам.

«Ямайська» коаліція

Третій важливий підсумок – це проходження в Бундестаг рекордного числа партій – шести. Крім згаданих вище, там будуть засідати екологічно стурбовані «Зелені», радикальні соціалісти «Ліві» (так і називаються), а також німецькі лібертаріанці – «Вільні демократи», яких для стислості часто називають «Ліберали».

Як показує досвід Італії, де в парламенті постійно засідає ціла орда різних партій, скроїти з них стабільний уряд буває досить складно. Зараз це завдання стоїть перед Ангелою Меркель.

При тому, що до Бундестагу потрапив цілий оберемок партій, вибору у неї немає. У нинішніх умовах коаліція може бути тільки однієї конфігурації – ХДС/ХСС плюс «Зелені» та «Вільні демократи». Саме з двома останніми бундесканцлерін доведеться домовлятися, щоб зберегти за собою посаду.

(Партійні кольори цих партій – чорний, зелений і жовтий – складають прапор Ямайки, тому до поки не народженої коаліції приклеїлася неофіційна назва – «ямайська»).

Без альтернативи для Німеччини

Відсутність альтернатив пояснюється так. Соціал-демократи, чиїх голосів вистачило б для продовження життя нині діючої «широкої» коаліції, категорично відмовилися входити в уряд. На їхню думку, перебування у владі під керівництвом Меркель вкрай негативно позначилося на їх популярності (підсумки виборів – тому свідчення).

Тому лівоцентристи вирішили піти в опозицію, переосмислити своє місце в німецькому політичному спектрі і висунути нові ідеї, з якими потім йти на нові вибори. Але головне – вони хочуть, щоб їх перестали асоціювати з Меркель і її урядом.

Ще один важливий спонукальний мотив для відмови СДПН від коаліції – це німецькі закони, які гарантують головній опозиційній партії безліч преференцій на рівні Бундестагу. Вона, наприклад, автоматично отримує контроль над низкою ключових парламентських комітетів, включно з бюджетним. Якби соціал-демократи увійшли до уряду, ці комітети дісталися б праворадикалам з АДН, від чого життя ускладнилося б у всіх інших партій.

Таким чином, СДПН з числа партнерів по коаліції вибуває.

Сама Меркель не раз заявляла, що за жодних обставин не формуватиме уряд разом з радикалами – АдН і «лівими». Відповідно, вибувають і вони.

Різниця у поглядах

З шести партій лишаються тільки три. Голосів ХДС/ХСС, «Зелених» і «Вільних демократів» якраз ледь вистачає для формування більшості в Бундестазі.

І тут починається найцікавіше. На тлі збігу програм і інтересів цієї трійці, лебідь, рак і щука – зразок злагодженості і взаєморозуміння.

Християнські демократи Меркель – люди, для яких консервативні цінності, мораль і переконання – не порожні слова. Не дарма вони «християнські». У близьких до лівого флангу «Зелених» все це викликає великий скепсис. «Ліберали» взагалі виступають за легалізацію всього і вся – від проституції і марихуани до гей-шлюбів та евтаназії. Їм християнські цінності по цимбалах.

Зниження податків, зниження державного пресу на підприємців і всебічна підтримка бізнесу – це коник «Вільних демократів». Заради торгівлі та економічного зростання вони готові визнати Крим російським, вигнати Грецію з єврозони і відправити в рідні країни всіх недавніх біженців. З цим категорично не згодні «Зелені», які відстоюють міжнародну справедливість, мир у всьому світі і допомогу слабким і нужденним. Та й сама Меркель, погоджуючись з правою економічною програмою «Лібералів», не готова заради грошей йти на угоди з Володимиром Путіним або влаштовувати масові депортації біженців.

При цьому плани «Зелених» позакривати до біса (майже) всю шкідливу для екології промисловість викликають напади нервового сміху у двох інших партнерів з потенційної коаліції. Вони швидше закрили б самих «Зелених».

Протиріччя між трьома цими партіями досить істотні. Домовитися їм буде непросто. Єдине, що їх об'єднує – це нелюбов до правих і лівих радикалів. Однак це ще не все.

Старий добрий шантаж

У тому випадку, якщо у Меркель не вийде домовитися хоча б із одним з двох партнерів, то і коаліції не буде. Тоді їй доведеться або йти на створення уряду меншості, або оголошувати нові вибори. Перший варіант пов'язаний з гігантськими труднощами: за прийняття кожного закону доведеться торгуватися. Другий – дуже ризикований. Немає жодної гарантії, що результати повторного голосування будуть кращими. Скоріше навпаки.

І «Зелені», і «Вільні демократи» чудово обізнані, в якому непростому становищі перебуває Меркель. Поза будь-якими сумнівами, і ті, і інші перед згодою увійти в уряд спробують вичавити з неї все, що тільки можливо. Це стосується і міністерських постів, і програмних положень уряду.

Шантаж буде дуже жорстким, в результаті бундесканцлерін ризикує залишитися на чолі уряду, що складається з чужих міністрів з поглядами, що суперечать її власним. Ангелі Меркель, звичайно, не звикати до складних умов, але на цей раз вони будуть особливо непростими.

Їй доведеться постійно лавірувати між інтересами партнерів, не забуваючи і про свої. Всередині уряду їй доведеться йти на різного роду компроміси з молодшими партнерами, щоб досягати найбільш важливих цілей. І тут є певний ризик.

Зовнішньополітична невизначеність

Зараз складно уявити, яку конструкцію бундесканцлерін вигадає, щоб поєднати християнські цінності своїх виборців з легалізацією марихуани та евтаназією «Лібералів». Ще важче злити воєдино екологічні проекти «Зелених» зі всебічною підтримкою розвитку промисловості.

Але є одна сфера, в якій Меркель може порівняно безболісно піти на компроміси – зовнішня політика. Під час передвиборчої кампанії іноземні справи виявилися на периферії суспільної свідомості, політики їх майже не згадували.

Якщо пост глави МЗС дістанеться комусь із «Вільних демократів», Німеччина майже напевно почне тихо лобіювати скасування санкцій проти РФ, а також виступати проти надання допомоги Греції і прийому нових біженців.

Меркель у цій ситуації може умити руки, оголосивши, що така політика – це частина коаліційної угоди, у неї просто не було іншого вибору. Якщо все піде добре, і населення буде задоволеним новим зовнішнім курсом, то канцлер завжди зможе приписати успіхи собі – як главі уряду. Якщо ж результат буде зворотним, то списати все на «нетямущого міністра», який взявся за те, в чому нічого не тямить.

Звичайно, може бути й інший варіант: пост глави МЗС дістанеться комусь із «Зелених», а вони традиційно виступають з проукраїнських позицій. Але ймовірність такого сценарію менша, оскільки «Зелені» більше стурбовані внутрішніми справами, та й у не народженої поки коаліції вони будуть наймолодшим партнером, якому передбачені менш важливі посади.

У будь-якому випадку, жодної катастрофи не сталося, що вже добре. Проте, ситуація в Німеччині зараз несе в собі певні ризики для України, тому важливо стежити за формуванням уряду і заздалегідь готувати варіанти дій навіть для найменш сприятливого результату.

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Сьогодні, 11:22

thumb img
Повернення Криму після виборів, і Ляшко, який увірвався на засідання Кабміну. Топ-5 цитат тижня
Компанії/Ринки

Сьогодні, 09:00

thumb img
Тиха революція. Як електромобілі завойовують частку ринку
Політика

Сьогодні, 10:28

thumb img
З ким ви, містере Аваков? Яку роль вибрав для себе у великій політичній грі глава МВС