Стрельба, разведгруппа и диверсанты

День четвертий

Вчора не зміг завантажити. Був поганий інтернет. Та і подій вчора було мало.

Була екскурсія полігоном. Не скажу, скільки хвилин пішки до цієї точки і стільки ж назад. Показали озеро. Ну, як кажуть, чим багаті, тим і раді. Ну а що, теж визначне місце. Потім той, хто хотів, міг поїхати в баню.

Навчань сьогодні не було. До мене приїхала Свєтка з Секеликом і з її татом - паном Кирильчуком. Привезли всякого поїсти. Гіганський кавун радував увесь намет. За що від усіх Свєтці, Секелику і панові Кирильчуку - велике дякую.

А потім ми невеликою компанією пішли смажити привезену картоплю.

Завтра підйом не о 6-й, як було, а раніше.

День п’ятий

Сьогодні були стрільби.

З самого ранку. Поснідали - і в поле. Там на вогневі рубежі, і давай стріляти по мішенях. Лежачи, з коліна, стоячи.

Потім - перебіжками назад в табір. Це дуже вимотало. Навіть почуття голоду минуло. Тому гречку не доїв. Вперше.

Після обіду поспав. Був відпочинок. Бо після вечері - вечірні стрільби.

Але це було пізніше. Спочатку нам влаштували прохід з розвідгрупою. Наше (розвідгрупи) завдання було - виявити диверсантів по дорозі до стрільбища.

Виявили. Нам пощастило, бо у нас у групі був Сергій - розвідник.

А потім - стрільби до темряви. І ще трохи в темряві. Вистріляв чтотири ріжка. Це було круто!

Текст публикуется с разрешения автора.

Продолжение дневника Майкла Щура будет опубликовано в разделе «Мнения». Следите за обновлениями

Оригинал