Росія в штопорі
Кремлем править інерція власного політичного минулого, давно несумісна не тільки із законом та мораллю, а й зі здоровим глуздом
Літак, який увійшов в штопор, живе за своїми законами — кожна наступна секунда його польоту обумовлена інерцією попередньої секунди, а не планами екіпажу. А вже про те, що літак цей, згідно з розкладом, вилітав бодай будь-коли в якусь унікальну країну, а зовсім не в бік цієї тундри, що стрімко наближається, — на етапі штопора згадувати вже запізно.
Важкий ідіотизм пізньої російської влади (включаючи важке винтилово кандидатів до Мосміськдуми), щосекундне збільшення кута падіння — це вже не помилка пришелепкуватого чиновника або групи неадекватів, а природна логіка розвитку ситуації.
Фатальний рух штурвала стався сім років тому, в день розгрому Болотної: путінський (уже тоді малолегітімний) лад безповоротно перейшов в розряд поліцейських режимів. За два роки, анексією частини України, вони ще довернули штурвал у бік катастрофи. Росія стала країною-вигнанцем.
Усі подальші дії — з бомбометанням по Воронежу, істерикою і закручуванням гайок — були, по-своєму, неминучими. Кремлем править інерція власного політичного минулого, давно несумісна не тільки із законом і мораллю, а й зі здоровим глуздом.
Здавалося б, було простіше: допустити на вибори кілька людей, які зібрали необхідні підписи? Ну, з’явилося б у Москві кілька опозиційних кандидатів — так не в Кремлі ж, і навіть не в Держдумі. Зате яке повернення протесту в легітимне поле, який широкий, на очах у світу, крок до демократії. Які піарівські вершки можна було б на цьому зібрати!
Але вкорінена багаторічна корупція — сенс і фундамент путінської влади — відрізала цю можливість, зачинила ці двері.
Їх недолугу логіку легко зрозуміти, виходячи з визначення їхньої мети, — не просто далекої, а прямо протилежної інтересам суспільства. Уявляєте, щоб ці відкатні схеми розгадали Яшин, Гудков і Соболь, допущені до документів? Які законопроекти поставили б на порядок денний? Який ліберальний плацдарм могли б організувати за кілометр від Кремля?
Останнє питання, як видається, є відповіддю і на головну загадку: чому в Кремлі не використовували очевидну можливість вийти у всьому білому і належно виправити зловживання на місцях? Здавалося б, чого простіше: справедливий цар, погані бояри. Скільки разів Кремль розводив мільйони лохів цими наперстками, чом би й не зробити це ще раз?
Та де там.
Мабуть, параноя має занадто запущений характер — особиста путінська параноя, про яку добре відомо придворній челяді. Його неприязнь до свободи, його страх перед конкуренцією. Жах від однієї лишень думки про появу реальної опозиції замість старих перевірених клоунів з Охотного Ряду. Невміння його щелепи вимовити слово «Навальний».
А ще — вони щось там вимагали, ці кандидати! Ні, хлопи поважати не будуть, якщо прогнутися. Адже не за поняттями це… Точно як за Бабелем: «Пристав сказав: самолюбство мені дорожче».
Влада, що давно увійшла в штопор, вже не могла сьогодні вчинити розумно. Розуму там, власне, і немає — є інерція насильства, обумовлена десятиліттями злодійства і страхом перед розплатою. Вони заручники власного минулого. І вірять тільки в ОМОН. І роблять ставку тільки на силу.
Що вони наближають своєю носорожою тупістю, щоразу виштовхуючи енергію протесту геть із легітимного поля — у відповідь вуличне насильство чи політичний Узбекистан? Не знаю. Але жодного третього варіанта попереду, відверто кажучи, не бачу.
Буду щасливий помилитися.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
