Медведчук і нова українська революція

На російському телеканалі Росія-24 та українському медведчуківському NewsOne на 12 липня було анонсовано передвиборний телеміст з неполітичним порядком денним «Треба поговорити» за участі Віктора Медведчука і його однопартійців — про те, як вони будуть налагоджувати «мирне життя» між Росією та Україною. Питання в колах української влади отримало небувалий резонанс: навіть РНБО вкрай роздратовано відреагували на перспективу подібного «моста дружби». В результаті, сам телеканал відмовився від подібної ідеї, мотивуючи відмову погрозами на адресу журналістів (хоча, мабуть, все ж не погрозами, а боязню за ділову і людську репутацію Василя Голованова, який погодився бути провідником з української сторони).

Не виключено, що саме під цей телеміст готувалося рукотворне кремлівське «диво» — звільнення українських моряків. У будь-якому випадку, їх звільнення в ході передвиборної кампанії досить імовірне.

І ось що цікаво: чи є цей захід потенційно «чорним лебедем» — непрогнозованим і ніби випадковою подією, що має колосальні наслідки — подібною до того, що трапилося кілька тижнів тому в Грузії? Хто забув, 20 червня у Тбілісі, в будівлі парламенту засідала Міжпарламентська Асамблея Православ’я, де головував депутат російської Держдуми Сергій Гаврилов, якого грузинські організатори посадили в крісло спікера. Деякі грузинські депутати сприйняли це як образу, після чого почалася бійка, яка переросла в акції протесту, зіткнення між опозицією та правоохоронцями, а також спроби штурму будівлі парламенту. Результатом стало припинення авіасполучення між Грузією та Росією.

А зовсім нещодавно в інформаційному просторі з’явилася інформація, що Віктор Медведчук купив 80% акцій телеканалу Інтер — до вже наявних в його медіаімперії трьох телеканалів 112, NewsOne і ZIK.

У Медведчука спростували — мовляв, ні-ні, не купував.

За кілька днів до того пройшла інформація, що Медведчук купив 5 канал і Прямий, що теж незабаром була спростована.

Але ось дійсно куплений ним канал ZIK фактично виявився розгромленим: звідти пішли всі фронтмени і трендмейкери — за винятком Наталії Влащенко, яка поки що сподівається на невтручання нових господарів у редакційну політику її власного ток-шоу.

Тепер питання: стосовно якого ще каналу скоро скажуть, що його купив Медведчук? Як то кажуть, скажете, що вас пограбував Дубровський. Вам повірять.

Якщо людина купує час на телебаченні, то вона хоче донести свою точку зору до телеглядачів.

Якщо людина купує телеканал (особливо розмовний), то він хоче донести до загальнонаціональної аудиторії певний порядок денний, комплекс ідей та системне бачення реальності. З цим теж все зрозуміло — особливо напередодні парламентських виборів.

Якщо людина скуповує всі або майже всі значущі загальнонаціональні телеканали країни (і не тільки розмовні), це означає, що він хоче щось зробити з країною.

До чого це я?

Та до того, що всі три революції в Україні — 1990, 2004 і 2014 років — починалися як солідарна мобілізація проти якогось уособлення абсолютного етичного Зла. Яке, до того ж, зуміло стати (або здаватися) абсолютним монополістом у будь-якій критично важливій сфері.

Я, зрозуміло, не вважаю прем'єр-міністра УРСР Віталія Масола втіленням будь-якого зла — з великої або маленької літери — але під час Революції на граніті в жовтні 1990 року більшості її юних учасників він представлявся саме таким.

З Кучмою і Януковичем у 2004 році, напередодні Помаранчевої революції, складніше, оскільки на втілення Добра ці двоє теж не походили. Ну, а в 2013 році Янукович став сприйматися як Зло — як Цар Ірод (допоміг також євангельський сюжетний мотив про побиття немовлят). Тому і Кучма, і Янукович стали дуже ефективними факторами революційної мобілізації.

Отже, уродженець Красноярського краю, до того ж спонукований і підбурюваний своїм ленінградським другом до ще більш рішучих і радикальних дій, ризикує найближчим часом спровокувати в Україні ситуацію внутрішньої напруги, протистояння і навіть розколу, контури якого пройдуть вже не по території, а по мізках жителів. Хоча, звичайно, немає гарантій, що ніхто не спробує відколоти від України ще одну «новоросію».

Загалом, має сенс очікувати цілу зграю «чорних лебедів».

На наших очах відбувається жорстоке переформатування всього телепростору: у телеперсонажів з медведчуківського гнізда з’явилося натхнення, пафос, і немов виросли крила. Капітуляційний порядок денний — мир на Донбасі на будь-яких умовах, прямі переговори Києва з Донецьком і Луганськом, дружба з Путіним, федералізація України, неухильна реалізація Мінських угод, а тут ще почнуться і телемости між Києвом і Москвою — в українському телепросторі став помітно домінувати і нав’язуватися. Не кажучи вже про персону власника телеканалу і його телецитати на 112 каналі. Уже непросто і згадати, що буквально рік тому Медведчук був сором’язливим, мовчазним, непублічним чоловіком телеведучої Оксани Марченко. Хоча, звичайно, хазяїн барин: ось купіть собі телеканал — і показуйте там себе з ранку до вечора. З усіма своїми монологами, інтерв'ю, цитатами, поїздками на кінофестивалі та походами на вечірки до Ніколь Кідман.

Але тепер, потрапивши до Верховної Ради, він буде домагатися або крісла спікера, або, якщо не вийде —‚а воно, судячи з усього, не вийде — ситуації, за якої опозиційні фракції будуть контролювати важливі парламентські комітети, або не менш важливі міністерства. Загалом, як там говорив Жириновський: «На коліна — і в імперію!»

Отже, чим ці люди безальтернативніші, настирливіші та монолітніші, тим незворотна нова українська революція. І новим масолом, кучмою і януковичем в ній буде зовсім не президент Зеленський, як багато людей зараз думають, а господар телеканалів, кум Путіна, адвокат Василя Стуса і чоловік Оксани Марченко.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ