Керований хаос імені Зеленського

Все це страшенно нагадує керований хаос. Таке враження, що створюється якийсь системний хаотичний броунівський рух — вкидання різної інформації, заяв, указів і вражень, значення яких не завжди зрозуміле. Вся ця страшна кількість рухів не дає мені жодної зачіпки, щоб проаналізувати та скласти загальну картину. Надто швидко все міняється.

Зазвичай керований хаос створюють для того, аби в цій димовій завісі щось сотворити. Проте що саме, я наразі не розумію. У армії СРСР функціонувало таке управління — стратегічного маскування. Там займались прикриттям якихось операцій. Ініціювали якісь активності, що підтримували в людей інтерес. Сьогодні це постійно свіжі новини, слова, блоги — все, що постійно чіпляє і зачіпає.

Ось той же переїзд Адміністрації Зеленського — це наче переведення глибини різкості в біноклі. Всі ми будемо спостерігати за цією актуальною, і справді цікавою проблемою. Тут є про що поговорити і видається, наче все буде по-новому. Проте такі речі, як на мене, не повинні перетворюватись на загально-національні домінанти. Ну хай собі переїжджають — в цьому немає нічого страшного чи особливо символічного. Часи міняються, люди інші.

І серед них точно є ті, хто знає, що відбувається. Недавно задумався, а як усі ці нові люди навколо президента сидять. Цікаво, як вони поводяться: хвилюються, хапаються за роботу, а може зберігають пафос чи все навколишнє сприймають дуже цинічно. Мені здається я непогано розбираюсь у таких типажах, і їхні обговорення не проходять так, як за часи Кучми, що вселяє мені позитив.

Але разом з тим поява стількох нових людей і облич у партійних списках — і не тільки в Зеленського — це штука якась неймовірна, її неможливо проконтролювати навіть якомусь гіперконтрольщику. Коли поглянути у мікроскоп — тобто через мій округ на Івано-Франківщині — то стає зрозуміло, що багато з цих знайомих і незнайомих облич насправді є як не дітьми, так внуками тих, хто був при владі від самого початку.

Та найбільш неприємно те, що за час цього нового президенства дуже багато людей, які провинились перед Україною та її народом, прив’язують свою вину виключно до так званого попереднього режиму. Вони відчувають, що він змінився, і тепер можна сподіватись чогось значно іншого. І президент наразі не дав їм чітко зрозуміти, що вина перед режимом і перед Україною — це різні речі, й вони не повинні бути пов’язані. І що режим, який приходить на зміну іншому, не звільняє від вини перед країною, нацією і, зрештою, Конституцією.

Саме це мені здається найбільшим негативом у роботі Зеленського: він не обрубав сподівання на реванш.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени