Справа Порошенка. Чого заслуговує колишній президент

Минулого тижня в журналі НВ вийшла моя стаття «Справа Порошенка», в якій я описав сім головних кримінальних проваджень, де так чи інакше фігурує п’ятий президент України.

Насправді цих проваджень більше. В одному тільки Державному бюро розслідувань (ДБР) їх вісім, але я вирішив не приділяти увагу відвертому політичному троллінгу — наприклад, заяві юриста Андрія Портнова про незаконність контрнаступу українських військ на Донбасі в 2014−2015 роках. За цією заявою ДБР, як не дивно, теж почало провадження.

Після публікації посипалася пошта з реакцією читачів. Крім того, я прочитав чимало гнівних коментарів у YouTube, де Радіо НВ опублікувало ефір, під час якого я розповідав ведучому Юрію Мацарському про те, які юридичні і політичні ризики можуть очікувати Порошенка в разі доведення кримінальних проваджень до суду.

Тому хочу означити свою позицію щодо відповідальності Порошенка за ймовірну причетність до корупційних схем.

Я багато в чому згоден з Артемом Ситником, директором Національного антикорупційного бюро. Він неодноразово заявляв, що у процесі проведення антикорупційних розслідувань у пріоритеті — повернення вкрадених грошей, а не, скажімо, довічне ув’язнення того чи іншого корупціонера. Водночас доказова база має бути якісною, а не базуватися на свідченнях одного джерела.

Безліч журналістських розслідувань показали, що Порошенко під час перебування президентом оточив себе далеко не найкращими людьми країни. Його соратники Ігор Кононенко та Олександр Грановський неодноразово опинялися в центрі медійних скандалів. Політичну відповідальність за їхні діяння поніс Порошенко, програвши президентські вибори.

Дуже важливо не змішувати політичні помилки Порошенка і його ймовірну причетність до корупції. Так, Порошенко, на мій погляд, погано добирав кадри, особливо в кінці своєї каденції. Але це не злочин — це велика політична помилка. Помилка, яка вдарила по всій країні, але яка, втім, не підпадає під статтю Кримінального кодексу.

Залишається фактом те, що істотна частина суспільства затаїла образу на екс-президента. Комусь не сподобалось підвищення тарифів, хтось звинувачує Порошенка у відсутності гарячої води, повільному інтернеті, невихованості водіїв маршруток і навіть у проблемах в особистому житті.

Однак образа на Порошенка — це теж не стаття Кримінального кодексу. Якщо ви ображені на конкретного політика, проголосуйте на найближчих виборах за іншого. Власне, так і зробили багато українців під час президентських виборів, а друга серія виміщення цієї образи, ймовірно, відбудеться на парламентських виборах. Правоохоронці та суди у своїй роботі не повинні керуватися прагненням задовольнити електорат президента Володимира Зеленського в його бажанні притягнути Порошенка до відповідальності.

В українській політиці часом працюють закони диких джунглів. Тільки-но звірі відчули запах чиєїсь крові, їхні очі наливаються злістю і вони готуються добити жертву, прагнучи завдавати ударів по її найвразливіших місцях. Приблизно те саме відбувається з Порошенком. Тільк-но він покинув президентський пост, тільки-но електоральний рейтинг його політичної сили Європейська солідарність впав до мінімуму, необхідного для проходу в парламент — всі опоненти і, що там приховувати, вороги Порошенка ополчилися на нього з подвоєною злістю.

Але юридична відповідальність — сфера, в якій мотиви особистої помсти, образи і бажання звести рахунки не повинні, по ідеї, відігравати ніякої ролі. Є підозри в причетності до корупційних схем? Тоді нехай обвинувач виконає роботу зі збору доказів, а підозрюваний найме хорошого адвоката і пояснить свою позицію. Цькування п’ятого президента тільки на підставі фактів кримінальних проваджень — це некоректно, якщо не сказати жорсткіше. Так, кримінальні провадження є, але дочекаймося їх закінчення. Якщо факти корупції буде доведено, ми всі про це дізнаємося.

У НАБУ є десятки проваджень зі значно сильнішою доказовою базою проти значно очманіліших корупціонерів, ніж справи Порошенка. Однак вони стоять на місці, адже суди роками відкладають їх розгляд. Мені дуже хотілося б дочекатися вироків, наприклад, у справах про корупцію в Укроборонпромі, тим паче що я сам відніс дві пачки документів у НАБУ з доказами фактів такої корупції.

Тож не будемо плутати політику з кримінальними провадженнями. Думаю, Порошенко дуже шкодує багато про що, що відбувалося в його адміністрації і парламентській фракції в 2014−2019 роках. Але даймо йому право зробити політичні висновки з усього цього замість того, щоб ставати рупором Портнова, заступника глави президентської адміністрації часів Віктора Януковича.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени