Згідно з Конституцією дипломатія — це зона відповідальності насамперед президента. Весь останній місяць, коли тривала позиційна боротьба довкола скасування санкцій проти росіян в Раді Європи і було відомо, до чого схиляються німці і французи, в новій адміністрації «узеленського» займалися чим завгодно, крім своїх прямих обов’язків. Вони призначали сумнівні в частині законності дострокові вибори парламенту, провели низку незаконних призначень люстрованих чиновників, жваво обговорювали переїзд АП в колишній музей Леніна, завзято формували передвиборчі списки з дітей колишніх регіоналів і ставлеників олігархів, вчиняли незаконний тиск на суди і приймали протекціоністські рішення на користь олігархів.

Натомість потрібно було займатися рутинною і нудною роботою. Президент і його дипломатична служба повинна була бомбити листами лідерів ЄС, особисто телефонувати Макрону, Меркель і Ягланду та щонайменше провести декілька зустрічей для консультацій з українською делегацією в ПАРЄ. З усього цього необхідного комплексу заходів було зроблено нуль. Саме ця суха цифра визначає результат ефективності президента у виконанні його прямих президентських обов’язків.

Дипломатична робота — це комплекс регулярних, часто-густо одноманітних заходів щодо реалізації національних інтересів. Проте саме від їх виконання залежить, чи будуть твою країну сприймати як рівну на глобальній шахівниці. Клімкін і Порошенко 5 років виконували непомітну, але критично важливу функцію. І коли Клімкін вирішив залишити посаду очільника МЗС, виявилося, що виконувати його роботу нікому. Вбачаючи таку неготовність і слабкість нової української адміністрації, лобісти і друзі Путіна тепер удесятерили свої зусилля. Конфлікт буде вирішено за рахунок слабшого.

Тепер, після повернення росіян до зали ПАРЄ — що за формою для України принизливо, тому що не передбачає жодних умов — на кону всі антиросійські санкції. Які також не вистоять, якщо українське керівництво не почне вести боротьбу за них. Втім, ми вже можемо впевнено передбачити результат такої боротьби, зважаючи на страсбурзьку ганьбу. Ганьбу не тільки для України, а передусім для цінностей Європи.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени