У відповідь на протести. Що Путін заборонив росіянам
У президента РФ є багато можливостей для завдання шкоди населенню з метою покарання зарубіжних недругів
У Володимира Путіна є гігантська перевага перед його іноземними «контрпартнерами». У нього є важливий ресурс, якого у інших голів держав (крім хіба що Кім Чен Ина) немає. У разі будь-яких зовнішньополітичних труднощів головний російський начальник завжди може розбомбити Воронеж.
Прийняли у Вашингтоні «Закон Магнітського» — а Росія у відповідь не дозволить їм, гадам, всиновлювати російських сиріт-інвалідів, нехай в ім'я вітчизни тихо перемруть в дитбудинках. Ввели західні країни через анексію Криму санкції — тут же заборонимо росіянам споживати сири і ковбаси «з-за бугра». Нема чого, нехай сичужний продукт жеруть. Щойно у відповідь на протести в Тбілісі (грузинам чомусь не сподобалося, що православний комуніст з російської Держдуми сів у крісло спікера парламенту) Володимир Путін ввів заборону на авіасполучення з цією країною. Чим зіпсував літній відпочинок 150−200 тисячам росіян. Російські авіакомпанії і турфірми підраховують мільйонні збитки. Але в Кремлі не звикли скупитися, коли йдеться про національну гордість великоросів.
Кажуть, що найближчим часом Росспоживнагляд вкотре виявить в грузинських винах і «Боржомі» шкідливі домішки і навіть отрути і, виключно для зміцнення здоров’я підвідомчого населення, заборонить їх ввезення в Росію. З полиць книжкових магазинів знову зникнуть томики грузинських авторів, а менти почнуть посилено перевіряти документи у вихідців з сонячної республіки.
Все це ми вже проходили. У президента РФ є багато можливостей для звідання шкоди населенню з метою покарання зарубіжних недругів.
Слід визнати, що цього разу йдеться про показову прочуханку, яка повинна справити належне враження не тільки на грузин, а й на інших колишніх братів — щоб у них і думки не було відкидати дружні обійми Москви.
Масові виступи в Тбілісі продемонстрували провал чергової кремлівської концепції взаємин з державами пострадянського простору. Розрахунок був на те, що через економічну залежність від Росії та ж Грузія приречена рано чи пізно змиритися з тим, що в результаті війни 2008 року вона втратила 20% своєї території, була втягнута в нескінченні конфлікти, щоб перешкодити її входженню до євроатлантичної спільноти.
Зараз Кремлю довелося переконатися: травма від пережитого приниження нікуди не поділася, вона як і раніше домінує в грузинській національній свідомості. Більш того, саме вона є приводом і каталізатором внутрішніх конфліктів, зовсім не пов’язаних з війною проти Росії. Адже сьогодні головною вимогою пікетувальників є перехід від змішаної виборчої системи до повністю пропорційної (за партійними списками). Але поштовхом до цих розборок стало обурення безтактністю російського парламентарія. Тобто потенціал обурення діями Росії 11-річної давності такий, що його використання досі надзвичайно ефективно у внутрішньополітичній боротьбі.
Час не здатний згладити конфлікт, який обернувся для одного з учасників втратою частини території. Це означає, що відносини Росії з Україною, Молдовою і Грузією не будуть нормальними протягом десятиліть. При цьому результати анексії, створення протекторатів дуже важко переграти назад без втрати обличчя. Це в принципі неможливо для Путіна. Більш того, не виключено, що Кремль в якійсь ситуації (скажімо, загострення внутрішніх конфліктів у сусідніх країнах) захоче додати собі ще трохи землі. Адже, як показує практика, тільки так можна підняти путінський рейтинг, що безнадійно впав.
Все це означає, що Кремль і надалі буде виправляти як може результати розвалу СРСР, цієї найбільшої, на думку Путіна, трагедії ХХ століття. При цьому неминуче буде заходити в глухий кут. І, як водиться, бомбити Воронеж…
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
