Правила професії

Мені доводилося звільнятися з роботи. Чудово розумію тих, хто пішов з телеканалу ZIK після того, як той опинився в медіапулі Віктора Медведчука.

У нашій професії правила гри визначають не журналісти, їх задає власник. І все, що ти можеш зробити, — не брати участь в тій війні, в якій не хочеш вигравати.

Річний бюджет середнього телеканалу менше вартості танкового батальйону. А ефективність вкладень нескінченно вища. У наш час битви йдуть не стільки за реальність, скільки за її опис. Який сенс прасувати ландшафт гусеницями, якщо можна переорати його думковірусом?

Між реальністю і тим, як люди її уявляють, завжди є зазор. Достатньо вбивати туди кілочки, щоб в результаті отримати потрібний ефект. Який сенс ламати людей, якщо можна їх переконати? Україна дістанеться тому, хто нав’яже їй свій порядок.

Українські медіа створювалися не для того, щоб бути бізнесом. Обиватель відучений платити за контент і не стане цього робити, поки на ринку є безліч штрейкбрехерів. А навіть якщо і стане, потенційні вигоди від медіаманіпуляцій завжди вище, ніж прямі доходи від платної підписки. І тому у кожного з нас є лише один вибір, який залишається в нашій владі. Вчасно піти.

Ми вибираємо собі редакції, орієнтуючись на ступінь токсичності роботодавця. Наші записи в трудовій визначаються рівнем огиди. Кількість нулів у відомості — це доплата за совість. Чим їх більше, тим вище анестезія.

Єдине, що має значення при працевлаштуванні, — картинка бажаного майбутнього. Твоя і наймача. Якщо вони збігаються — тобі пощастило. Якщо ні — готуйся розсилати резюме. Або переконувати себе та оточуючих в тому, що «всі однакові».

Багато хто вибирає другий варіант. Це найпростіший спосіб примирити себе зі своєю новою роллю. Найпростіший спосіб, щоб засинати швидко і не спустошувати перед сном бар. До того ж завжди можна втішати себе тим, що інституту репутації в країні не існує. Все забудуть і все пробачать. А банківський рахунок залишиться.

А ще можна виторгувати собі у нового власника право на «особливу думку». І хизуватися власним гігієнізмом в чужому борделі. Старанно не помічаючи того, що твій медіабуксир тягне країну на рифи. Старанно відмахуючись від думки, що твоя особиста свобода слова лише виконує роль сиру в мишоловці для довірливої аудиторії. Зрештою неважливо, хто стоїть біля штурвала — свідомий негідник чи корисний дурник. Результат від цього не зміниться.

Редакційна політика ніколи не була у владі редакції. Вся наша кар'єра — це історія ситуативних союзів. Тих самих, які ми укладаємо з власниками медіа. Наша совість не потребує анестезії лише до тих пір, поки збігаються фінальні точки маршруту. Як тільки починаються розбіжності, ти опиняєшся перед вибором. На одній шальці терезів будуть суцільні витрати. На іншій — кілька старомодних понять, на зразок самоповаги. Все те, що в словнику йде з позначкою «застаріле».

Ми найманці. Нам не під силу створити власну армію. У нас ніколи не з’явиться для цього вдосталь ресурсів. Незалежна редакція може існувати лише на гранти, яких не вистачить на всіх. Весь наш простір вибору — це вибір прапора, під яким ми будемо битися.

У нашій професії багато самозванців. Мародери люблять розповідати, що між прапорами немає різниці. Кожен раз, коли настає час йти, вони залишаються. Кожен раз, коли потрібно говорити, вони мовчать. А ще вони намагаються вербувати нас в свої ряди. Іноді успішно.

Тому що завжди є ризик втомитися. Від етичних дилем. Від коротких горизонтів планування. Від вічного зіставлення цілей — своїх і наймача. Внутрішній голос нагадає про вік, стабільність, відповідальність перед сім'єю. Ти станеш виправдовувати свої компроміси дітьми. І почнеш інвестувати в персональне майбутнє ціною спільного.

Це та сама розвилка, якої я боюся найбільше. Тому що рано чи пізно вона з’явиться і в моєму житті. Я боюся її не розгледіти. Боюся прийняти неправильне рішення. Тим більше що аргументів на користь правильного буде зникаюче мало.

Наприклад, майбутнє країни.

Колонка опублікована в журналі НВ за 20 червня 2019 року. Републікування повної версії заборонене.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени