Говорить та показує Газпром

А ось це вже серйозні аргументи: «Газпром назвав неможливим укладення нового транзитного контракту з Україною за європейськими правилами. Про це повідомив член правління компанії Сергій Кузнєц, пише ТАСС».

Пан Кузнєц — представник Газпрому в Стокгольмському арбітражі. Тому до його слів потрібно ставитися серйозно.

«Нас багато разів закликали до укладення контракту на європейських умовах, але це дійсно, на мій погляд, поки що неможливо. Тому що Україна ще не має тих інститутів, які могли б повноцінно виконувати ті функції, яких ми традиційно, працюючи в Європі, очікуємо від таких інститутів, як регулятор, транспортний оператор», — сказав він. Та додав: «Без розуміння того, хто твій контрагент, дуже складно робити якісь передумови чи припущення щодо майбутнього транзитного контракту».

Маю це прокоментувати.

У нас дійсно є проблеми з регулятором та відокремленням газотранспортного оператора. Регулятор був створений у неконституційний спосіб, до нього немає належної довіри, і нормативні акти, які він приймає, не повністю відповідають європейським правилам.

Газотранспортний оператор поки теж не є відокремленим за європейськими правилами. Само по собі це не виправдовує позицію Газпрома, оскільки саме через небажання самого Газпрома вносити зміни в поточний транзитний контракт ми не змогли до цього часу відокремити оператора. Нагадаю, поточний контракт визначає, що за транзит відповідає Нафтогаз, і без згоди Газпрома ми не можемо перенести цю відповідальність на якогось відокремленого оператора. Також зауважу, що для того, щоб забезпечувати транзит за поточним контрактом, Нафтогаз має контролювати роботу всієї газотранспортної системи, оскільки у нас єдина система, а не окрема система для транзиту.

У Нафтогазу є продуманий план, який дозволяє забезпечити відповідність європейським правилам після закінчення дії поточного контракту, тобто з 1 січня 2020, коли мав би вступити в дію новий контракт. Цей план також дозволяє, не чекаючи на 1 січня, підписати новий контракт з Укртрансгазом, який є наразі єдиним ліцензованим оператором газотранспортної системи. І у цьому ж контракті передбачити його переведення з 1 січня 2020 року на відокремленого оператора. Ну і, найважливіше, цей план дозволяє Нафтогазу вимагати у Газпрому багатомільярдну компенсацію у разі, якщо не дивлячись на всі наші старання транзиту через Україну не буде.

Але замість того, щоб всі представники української влади підтримали цей план, або принаймні не заважали, Кабмін приймає свій альтернативний план, який не дозволяє забезпечити відповідність європейським правилам, вносить непорозуміння щодо того, з ким наразі підписувати контракт, і при цьому, найголовніше, може зруйнувати нашу юридичну позицію в арбітражі, що не тільки не дозволить нам отримати компенсацію від Газпрому, а, навпаки, може призвести до того, що ми будемо зобов’язані заплатити Газпрому $3 млрд.

Як ці проблеми вирішувати?

По-перше, дещо вже вдалося зробити. Нещодавно був прийнятний додаток до Договору про асоціацію між Україною та ЄС, за яким роль українського Регулятора у впровадженні детальних європейських правил, так званих мережевих кодексів, значно зменшується, а роль європейських інституцій збільшується.

По-друге, все одно потрібно якомога швидше вносити зміни до закону про регулятора, приводити його у відповідність до Конституції, обирати компетентних та незалежних членів регулятора, які можуть забезпечити довіру до нього і впровадити європейські правила.

По-третє, потрібно дати можливість реалізовувати зазначений вище план Нафтогазу.

У такому разі на тристоронніх переговорах Україна та ЄС могли б переконливо опонувати аргументам Газпрому і захищати нашу наразі консолідовану з ЄС позицію, що новий контракт має бути підписаний у повній відповідності до європейських правил.

Ви можете запитати, а що робити, якщо цього не станеться, чи є у нас запасний варіант.

Запасний варіант є, оскільки не хочемо, щоб нас звинуватили у тому, що ми займаємо неконструктивну позицію, вимагаючи того, що самі не можемо виконати. Ми не хочемо давати таке легке виправдання закінченню будівництва Північного Потоку-2 і відсутності транзиту через Україну.

Якщо Газпром ніяк не хоче брати на себе ризики пов`язані з українським регулятором та оператором газотранспортної системи (а за європейськими правилам саме оператор та національний регулятор мають відповідні повноваження встановлювати/міняти тарифи і інші суттєві умови контракту), то Нафтогаз готовий взяти ці ризики на себе.

У такому разі ми пропонуємо Газпрому укласти з Нафтогазом контракт не на послуги транспортування, а на «своп» газу.

Газпром буде передавати нам певний обсяг газу (певну енергетичну цінність газу) на кордоні Україна-РФ, а ми будемо передавати точно такий же обсяг (енергетичну цінність) на кордоні Україна-ЄС. Передача газу буде підтверджуватися суміжними операторами (Словаччини, Угорщини, Польщі, Румуніі), тобто вони потім будуть брати на себе відповідальність перед Газпромом за цей газ вже в їхніх системах.

Такі контракти на «своп» газу є відносно звичними для європейського ринку (можливо, і для Газпрому). Тобто такий контракт може бути укладений за європейськими правилами, просто вони різні для контрактів на своп газу та на послуги з транспортування газу.

Можу навести аналогію. Якщо у вас є, наприклад, євро в Росії, а вам потрібно, щоб у вас вони з’явилися в Німеччині, то ви можете або домовитися про переказ цих грошей з Росії в Німеччину, або домовитися про послуги перевезення цих євро з Росії в Німеччину. У першому випадку євро мають бути отримані у Німеччині, і вам має бути все одно як вони там з’являться. У другому випадку ваші конкретні євро фізично перевозять у Німеччину з усіма ризиками такого перевезення. Перший випадок, переказ грошей — ц е аналог операції «своп». Другий випадок, перевезення грошей — це замовлення послуг транспортування.

При цьому наш контракт на своп газу з Газпромом буде укладений за тим же шведським правом і з арбітражем у Швеції (як у поточному контракті), маржа (плата за транзит) буде визначена наперед сторонами (а не регулятором).

А Нафтогаз вже сам буде укладати контракт на послуги з транспортування газу з відокремленим оператором газотранспортної системи, який буде регулюватися в Україні.

Термін та річний об'єм такого контракту на своп газу між Газпромом та Нафтогазом?

Нас влаштовує пропозиція ЄС щодо транзитного контракту — 10 років, у середньому має бути не менше 60 млрд кубометрів газу по року. Тому можемо ці ж параметри закласти і у контракт на своп газу.

Наша маржа (плата за транзит)?

Хоча ця плата за транзит буде оформлена як маржа, а не як тариф на транспортування, задля справедливості та об'єктивності її розміру ми розрахуємо таку плату у повній відповідності до європейського тарифного кодексу, погодимо з представниками ЄС і представимо для переговорів з Газпромом.

Додаткові умови?

Газпром та Укртрансгаз укладають угоду про сполучення української та російської газотранспортних систем.

Нас влаштовує пропозиція ЄС — забезпечити технічну можливість (потужності) для надходження газу з РФ до України у обсязі не менше 90 млрд кубометрів газу по року. Тобто буде 30 млрд кубометрів для додаткових обсягів транзиту доступних як для газпромівського газу, так і для газу інших компаній.

Такий контракт є відносно простим, він не є предметом регулювання з українського боку, ніхто нікому не має платити гроші за потужності тощо, і тому у Газпрому немає обґрунтованих підстав відмовлятися від його підписання.

Таким чином наш запасний варіант дозволяє досягнути по суті такий же результат, але при цьому Газпром позбавляється зазначених паном Кузнєцом аргументів для відмови від транзиту через Україну.

На остаток зазначу, що Нафтогаз завжди готовий до конструктивних переговорів щодо визначення справедливих умов транзиту газу через Україну.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени