Про цинізм і ремонт в Україні
Південний міст у Києві — уособлення української корупції, ліні та дурості
Щоразу, коли потрапляєш в якийсь європейське або американське місто, дивуєшся кількості ремонтних точок — муніципальна влада весь час щось ремонтує, поліпшує. Міняють знаки, латають дороги, чистять магістральні каналізації, оновлюють автобусні зупинки
Хто живе або хоча б раз прокидався в центральних районах Лондона, Берліна чи Нью-Йорка — пам’ятає, що крім шуму автомобілів, часто чуєш звук відбійного молотка десь неподалік. Це звук міста, цивілізації. Міська влада лагодить місто, підтримуючи життя величезного і складного механізму. Водночас все робиться максимально акуратно, компактно і швидко, щоб ви змогли проїхати і пройти. Влада демонструє наскільки дбайливо вона ставиться до вашого часу.
У Києві ж (не скажу про інші українські міста) вуличний ремонт або ремонт інфраструктурних об'єктів може тягнутися роками. Яскравий тому приклад — Південний міст. Уособлення української корупції, ліні і дурості. Міст, який став символом безпорадності мракобісів, які звикли красти все підряд і створювати видимість змін. Тому що цей міст — живий. Він рухається і руйнує погано покладений асфальт. Точніше — асфальт, в якому 50% шару вкрадено.
І це дуже комічна ситуація. У нас взагалі будь-яке зло дуже швидко набуває комічного вигляду. Виходить, що міст бореться з корупцією більш ефективно, ніж вся наша еліта. Щоразу, коли на його ремонті хтось що-небудь краде, міст скидає з себе асфальт, як слон дитячі кубики.
У світ існує маса високотехнологічних рішень, кожне з яких дасть можливість цей міст привести до ладу. Але де високі технології і де ці нікчемні жлоби, які вміють тільки красти. Ми ж з вами, щодня стоячи в заторі не за власним бажанням, знову опиняємося учасниками цинічного театрального дійства, в якому все завжди закінчується одним і тим же: величезним затором і колосальною втратою часу кожного, хто в цьому заторі стоїть.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
