Мир з «Газпромом». Що це значить для України
Відповідь на інформацію російських ЗМІ щодо переговорів по транзиту газу
Ми вітаємо зусилля з боку Мароша Шевчовича, віце-президента Єврокомісії, в рамках його візиту до РФ домовитися про наступну зустріч між Україною, ЄС та РФ для обговорення транзиту газу після 2019 року.
Та на жаль, як ми чуємо, ця тристороння зустріч знову відкладається. Її не буде ні у червні, ні у липні, ні у серпні. І тільки у вересні російська сторона буде готова обговорювати час наступної зустрічі.
Складно не помітити, що російська сторона тепер нібито чекає на формування нового уряду в Україні за результатами парламентських виборів. Але схожа ситуація була і з президентськими виборами, які вони використовували як виправдання перенесення тристоронніх зустрічей.
Насправді ж причина є очевидною — після того як Україна і ЄС зайняли консолідовану позицію, що транзит через Україну має здійснюватися за справедливими європейськими правилами, для РФ ці переговори стали нецікавими. Виглядає так, що РФ чекає «переговорників», які будуть здавати інтереси України, а не домовлятися про цивілізовані та справедливі правила для всіх сторін.
Водночас у відповідь на інформацію російських ЗМІ з посиланням на главу Міненерго РФ Олександра Новака про те, що Росія запропонувала Україні врегулювати питання арбітражу між «Нафтогазом» та «Газпромом» мировою угодою, ми можемо повідомити: «Нафтогаз» наразі не отримував жодних подібних пропозицій.
Якщо отримаємо, ми їх уважно розглянемо.
Зокрема, можемо розглянути, у якій формі «Газпром» виконає рішення попереднього арбітражу щодо компенсації «Нафтогазу» збитків від невиконання компанією своїх зобов’язань за транзитним контрактом у 2009−2017 роках. Нагадаю, за цим рішенням «Газпром» нам винен вже більше 2,8 мільярдів доларів.
Також ми можемо розглянути пропозиції щодо нового транзитного контракту за європейськими правилами, у якому до повного покриття витрат в тариф додатково з 2020 року буде закладена компенсація за невиконання «Газпромом» своїх контрактних зобов’язань у 2018−2019 роках. Оскільки ця компенсація є предметом наших вимог у новому арбітражі, то в разі врегулювання цього питання ми не будемо цього вимагати в арбітражі. При цьому зауважу, що новий арбітраж почали не ми, а «Газпром», з вимогами фактично протилежними попереднім рішенням за нашими контрактами на поставку та транзит газу.
Хоча, скоріш за все, Олександр Новак мав на увазі «мирову угоду» в розумінні, вже озвученим головою «Газпрому» Олексієм Міллером, під час попередніх зустрічей: «Нафтогаз» та «Газпром» домовляться, що рішення попередніх арбітражів за нашими контрактами на поставку та транзит газу не будуть застосовуватися.
Тобто ми маємо щонайменше «добровільно» відмовитися від 2,8 мільярдів доларів, а щонайбільше — ще й повернутися у статус боржника за положенням контракту «бери або плати» (більше 80 мільярдів доларів до кінця 2019 року) та газу, відібраного в 2014—2015 роках (близько 4 мільярдів доларів).
І це все заради продовження поточного контракту на транзит, який в інтерпретації «Газпрому» ми маємо погодити всупереч рішенню арбітражу, і який не несе жодних зобов’язань для компанії по обсягам транзиту.
Тобто як тільки «Газпром» добудує Північний потік-2 і Турецький потік, він припинить транзит через Україну, і ми за цим контрактом не будемо отримувати гроші. Абсурдна для нас «мирова угода», чи не так?
Що ж ми маємо робити?
Пояснювати нашим західним партнерам, що і Україну, і Європу намагаються обманути, як нас обманювали у 2009-му. Що дієві заходи — це припинення будівництва Північного потоку-2 і ефективне антимонопольне розслідування за нашою скаргою проти «Газпрому».
Ну і готуватися до припинення транзиту з 2020 року, при цьому через міжнародний арбітраж отримуючи за це компенсацію.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
