Філарет пішов у розкол
Все це вже було на момент появи української церкви на території України на тлі перебудови і незалежності
Повторення пройденого — почесний патріарх православної церкви України Філарет пішов у розкол. Він не визнає рішення об'єднавчого собору, які підписав і має намір зібрати новий собор, який відновить в правах Київський патріархат і - що зрозуміло — Філарета, як його главу.
Філарету 90 років…
Все це вже було на момент появи української церкви на території України на тлі перебудови і незалежності. Тоді в Україні було відновлена Українська автокефальна православна церква, яка до того існувала за кордоном. Її патріархом був Мстислав (Скрипник), особистість неординарна. Саме він освятив свого часу місце, на якому зараз відновлений Михайлівський монастир.
Філарет також вів українську церкву до незалежності від Москви. Але ось постать Мстислава його абсолютно не влаштовувала — очолити відокремлену, вільну церкву мав саме він — митрополит Київський і Галицький, патріарший екзарх всієї України (непримиренний ворог греко-католиків і автокефалістів ще зовсім недавно). Ще за життя Мстислава, Філарет, який потрапив — зі зрозумілих причин — в опалу у Московського патріархату і заборонений в служінні архієрейським судом в Харкові, а пізніше відданий анафемі, провів «об'єднання» Української автокефальної церкви, представленої тоді митрополитом Антонієм в обхід Мстислава і УПЦ Московського патріархату.
Ніякого об'єднання тоді (як і тепер) не відбулося. В реальності замість двох українських православних церков вийшло три. Третьою церквою і став Київський патріархат. Думаю, мало хто пам’ятає події тієї пори. Патріархом став Володимир (Романюк), український церковний дисидент, який пройшов табори, який невдовзі помер за дивних обставин. Його похорони вилилися в масштабні зіткнення на Софійській площі, де і покоїться нині його прах.
Сам Філарет був типовою пострадянською фігурою, що гармонійно поєднувалася з постаттю колишнього секретаря ЦК КПУ Леоніда Кравчука, обраного Президентом.
Цю церкву, звичайно, ніхто не визнавав, але віруючим українцям це було майже все одно. Вони прийшли в «анафемствованную» Москвою церкву і залишалися там всі ці роки.
Поступово радянське минуле Філарета було забуто (не всіма!) І його авторитет зміцнився — в цьому його чималі заслуги. Ці заслуги відзначені званням Героя України.
І що ж тепер?
Як мені здається — це удар в спину.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
