Справа Голунова. Чи захитається Кремль?
Те, що відбувається, якщо згадати Черчилля, ще не початок кінця, а лише кінець початку
Безпрецедентне з 2011 року збурення громадського обурення, пов’язане з арештом журналіста-розслідувача Івана Голунова за нахабним і надзвичайно недбало сфальсифікованим звинуваченням, досить ясно продемонструвало: вибудована за 20 років Володимиром Путіним система держуправління підходить до свого завершення (передбачати як скоро це саме «завершення» настане, зараз навряд чи хтось ризикне). У повній відповідності до незабутньої формули — низи не хочуть, а верхи не можуть жити по-старому. Підвідомчі громадяни, навіть ті, хто ще вчора демонстрував лояльність режиму, раптом відчули, що з них годі. Досить свавілля російських силовиків, які можуть за висмоктаним з пальця овинуваченням на багато років засадити будь-кого: хоч мільярдера-інвестора Майкла Калві, хоч опозиційного політика Навального, хоч журналіста Голунова. А також тисяч ні в чому не винних людей у неосяжній Росії, все нещастя яких у тому, що їх бізнес або дружина сподобалися місцевому прокурору або менту. Громадянам Росії явно набрид суд, що давно став придатком ФСБ, МВС і Слідчого комітету. Судячи з подій у Єкатеринбурзі, громадян Росії дістало і насильно впроваджуване офіційне православ’я, що становить собою зрощення бюрократії і мракобісся. А екологічні протести в Архангельській області показують, що людям рішуче набридло, що їхнє майбутнє і майбутнє їхніх дітей залежить від корисливих рил з місцевої адміністрації. Водночас відбувається очевидне порушення божевільних законів, які оголошують злочином будь-який не схвалений самою владою вираз протесту. Люди, які виходять на вулиці, почали ігнорувати ці заборони.
Ще більш показовою є криза нагорі. В наявності ситуація, коли основи і скрижалі путінської держави вступають в очевидне протиріччя з нагальними потребами Кремля. Всі двадцять років головний начальник країни ретельно вибудовував систему, за якої влада «правоохоронців» непорушна. Як наслідок, з будь-яким супротивником можна розправитися, висунувши будь-які безглузді звинувачення. Природно, оперативники і слідчі, а також їхні начальники стали «трошки шити» справи не за наказом начальства, а «тільки для себе». Кажуть, Майкла Калві заарештували на прохання бізнесмена, який дружить з сином важливого путінського вельможі. Справу Івана Голунова спорудили поліцейські середньої ланки на прохання бандитів середньої руки. У підсумку з тріском провалився один з найважливіших для Путіна заходів — Петербурзький економічний форум. Головною подією форуму, присвяченого інвестуванню в Росію, стало обговорення долі інвестора, якого заарештували. І глава держави не знайшов нічого кращого, крім як повторити свою звичайну жуйку про те, що найсправедливіший у світі російський суд розбереться. При тому, що цілком провладні люди, на кшталт депутата Макарова, дозволяють собі жартувати щодо того, що голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін є головним економічним регулятором у країні. Підозрюю, не за горами час, коли Путіну почнуть сміятися в обличчя, коли він укотре скаже, що суд розбереться. А останній день форуму був зламаний арештом Голунова. Ньюсмейкерів запитували не про блискучі економічні перспективи Росії, а про те, чи кожного жителя країни можуть посадити, підсунувши йому наркотики.
У ці дні Кремль може спостерігати, як це буде, коли влада захитається серйозно. Спочатку кривавий режим затаврують Собчак, Кудрін, Хабенський. А потім приєднаються федеральні канали. І ми дізнаємося, що всі ці Соловйови-Кисельови були насправді таємними лідерами опозиції… Тим часом, те, що відбувається, якщо згадати Черчилля, ще не початок кінця, а лише кінець початку. У Кремля ще є вибір — або відступити під тиском суспільства, або обрушити на нього репресії, навсправжки закрутити гайки. Треба сказати, що Путін дуже ретельно відпрацював силовий варіант. Створено Нацгвардію, безпосередньо підпорядковану президенту. Її з'єднання розгорнуті у всіх суб'єктах федерації, а чисельність перевищує чисельність Сухопутних військ. На відміну від серпня 1991-го, армія і спецслужби цілком задоволені Кремлем і, схоже, готові виконати будь-який наказ.
А ось раптом проявлена солідарність суспільства для захисту Івана Голунова може цим захистом і обмежитися. Вихід «Коммерсанта», «Ведомостей» і «РБК» зі спільною редакційною статтею, звичайно, чудова подія. Особливо чудова остання фраза: «Ми вимагаємо дотримання закону всіма і для всіх». Можна було б припустити, що відтепер це стане основою редакційної політики. Але на жаль. У день виходу чудової статті один зі сподвижників Олексія Навального Леонід Волков мав вийти зі спецприймальника, де він відбував 20 діб адміністративного арешту за онлайн-трансляцію мітингів проти підвищення пенсійного віку, які відбулися 9 вересня 2018 року і супроводжувалися масовими затриманнями. Однак Волкова не випустили, йому пред’явили новий протокол, за яким він отримав ще 15 діб арешту: вже не за Москву, а за те, що він висвітлював (виконуючи насправді журналістську роботу) акцію в Петербурзі. А далі правоохоронці нахабно зможуть скласти ще вісім протоколів — за кількістю міст, де пройшли протести. І суд слухняно проштампує це знущання з права. І з тих видань, що голосно вимагали вчора дотримання закону всіма і для всіх, сьогодні лише одне — «Ведомости» — ризикнуло написати про знущання з Волкова.
Так, зіткнувшись зі щирим обуренням журналістської спільноти, влада вирішила відступити. Репортера лише відправили під домашній арешт за статтею, яка однозначно вимагає СІЗО. З чуток, щоб забезпечити ударне проведення телеспілкування головного начальника з народом. Так що Голунова, можливо, і вдасться відбити, але ось чи слугуватиме ця історія об'єднанню російської опозиції — велике питання…
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
