Самовіддані світлячки парламенту
Чи всі вони досить сильні, щоб не згаснути і не дати зжерти себе спокусам влади?
Я бачу багато повідомлень від друзів і знайомих про рішення йти на вибори. Щиро радію з цього. Багато з них — самовіддані світлячки і насправді хочуть змінити нашу спотворену реальність. Але їхня віра у зміни цілком залежить від запасу енергії внутрішніх батарей, бо зовсім скоро черпати її ззовні буде вже неможливо. І тому вони ризикують перетворитися на сірих вимерлих жуків, як це сталося з багатьма їхніми попередниками, які зараз цікавляться виключно власним відображенням, статусом і добробутом.
Допомагати їм у цій трансформації будуть міцні господарники, що вже давно окопалися в уряді і державних відомствах. Упевнена хода, суворий погляд і надійна гарантована ж*па. Поки що вони притихли. Але зовсім скоро почнуть тихо вчити новоприбулих нехитрих премудростей освоєння потоків і отримання відкатів. З цього моменту відлік вікна можливостей піде на дні.
Для того, щоб це не відбулося, одного щирого пориву все змінити недостатньо. Потрібні жорсткі шокуючі дії, буквально з першого дня. До того ж починати потрібно з себе. Рабства неможливо позбутися без його визнання. Можна переписати бізнес на собаку, але змусити її операційно управляти бізнесом не можна. Можна повідомити всім, що будеш жити на заощадження і пасивний дохід, але в реальності до цього готові будуть одиниці. Інакше знову в хід піде загальноприйнятий метод щомісячного розподілу нала — як надбавки до наявної зарплати. Так і полетять знову валізки з кешем по кабінетах і комітетах. І, як наслідок — повернеться ефективний спосіб впливу на рішення на користь тих чи інших інтересів. Що, у свою чергу, призведе до нового витка корупції. Ефект розбитої кватирки. Ось це і буде першим випробуванням на міцність нових реформаторів.
Я не знаю, чи всі кандидати це усвідомлюють. Чи всі вони готові до царства мракобісся, яке на них чекає. Чи всі вони досить сильні, щоб не згаснути і не дати зжерти себе спокусам влади, збагачення та принципам кругової поруки. Хотілося б вірити, що всі. Але є мрії і є реальність. У мріях — ми новий світ побудуємо. В реальності Україна, як і раніше, одна з найбідніших країн Європи. Як і раніше, в більшості державних відомств сидять негідники. Як і раніше, стрибки курсу, безробіття, корупційні схеми, вимагання і безсоромне злодійство. І, як і раніше, раби хочуть бути господарями, але не вільними.
Брехня є брехня. І жити у брехні більше не можна. Немає більше такого привілею. Інакше, перефразовуючи слова академіка Легасова, ціна брехні цього разу може бути занадто великою. Такою, що Чорнобильська катастрофа на тлі здасться невеликою подією. Так що інших варіантів немає. Неможливо нескінченно повторювати один і той же цикл, наступати на одні й ті ж граблі. Час починати вчитися на власному досвіді.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
