Європі рано святкувати

Результати проведених у травні виборів до Європейського парламенту виявилися кращими, ніж очікувалося, і для цього є проста причина: висловилася мовчазна проєвропейська більшість виборців. Що вони сказали? Вони хочуть захистити цінності, на яких побудовано Євросоюз, але одночасно хочуть радикальних змін у тому, як він функціонує. Їхня головна тривога — зміна клімату.

Вони підтримують проєвропейські партії, особливо «Зелених». Антиєвропейські партії, від яких не можна очікувати будь-яких конструктивних дій, не зуміли збільшити своє представництво так, як розраховували. І вони не здатні сформувати єдиний фронт, який їм потрібен для розширення впливу.

Один з інститутів, які потребують змін, — система Spitzenkandidat, тобто «провідного кандидата» («шпіценкандидат»). Вона повинна була створити можливість непрямого вибору керівництва ЄС. Але в реальності, як пояснює Франклін Деусс у чудовій, але песимістичній статті в журналі EU Observer, вона гірша, ніж повна відсутність демократичного вибору. У кожній країні ЄС існують справжні політичні партії, проте їх трансєвропейське об'єднання призводить до появи штучних конструкцій, які не слугують жодній іншій меті, крім підтримки особистих амбіцій їхніх лідерів.

Найкраще це помітно на прикладі Європейської народної партії (ЄНП), якій вдається захоплювати головування в Єврокомісії з 2004 року. Нинішній лідер ЄНП Манфред Вебер, у якого немає досвіду роботи в національному уряді, виглядає готовим піти практично на будь-який компроміс, аби залишатися в парламентській більшості. Так само як і підтримка авторитарного прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.

Орбан став серйозною проблемою для Вебера, тому що Орбан відкрито зневажає європейські норми і створив практично мафіозну державу. Майже половина національних партій, що входять в ЄНП, хотіли виключити партію Орбана — «Фідес». Але замість того, щоб зробити це, Вебер зумів переконати ЄНП висунути порівняно легку вимогу до «Фідес»: дозволити Центрально-європейському університету (який я заснував) продовжити вільно працювати в Угорщині у статусі американського університету.

«Фідес» не виконала цієї вимоги. Але, незважаючи на це, ЄНП не виключила «Фідес», а лише зупинила членство цієї партії, для того щоб її можна було вважати частиною ЄНП під час обрання голови Єврокомісії. Орбан намагається зараз відновити «Фідес» як повноцінного члена ЄНП. Буде цікаво подивитися, чи знайде Вебер спосіб примиритися з ним.

Система зі «шпіценкандидатами» не базується на якійсь міжурядовій угоді, тому її легко можна змінити. І було б набагато краще, якби голову Єврокомісії безпосередньо обирали з ретельно підібраного списку висококваліфікованих кандидатів, однак для цього потрібні зміни в договорі ЄС. Голову Європейської ради можна, як і раніше, обирати кваліфікованою більшістю країн-членів ЄС, як і передбачено Лісабонським договором.

Проведення реформи, що вимагає внесення змін до договору ЄС, виправдовується підвищенням демократичної легітимності, яку забезпечують вибори в Європарламент. На останніх виборах явка перевершила 50%, різко підвищившись з 42,6% у 2014 році. Рівень явки підвищився взагалі вперше з часів найперших виборів у 1979 році, коли в них взяли участь 62% зареєстрованих виборців.

Досить дивно, але в нинішній ситуації система «шпіценкандидатів» здатна привести до появи команди мрії. І відповідальність за розвиток подій лежить на президенті Франції Еммануелі Макроні, який принципово відкидає систему «шпіценкандидатів». На обіді з прем'єр-міністром Іспанії Педро Санчесом, який переміг на загальних виборах в Іспанії, що відбувалися трохи раніше виборів до Європарламенту, обидва лідери домовилися про підтримку двох «провідних кандидатів», які були б ідеальні для Єврокомісії та Ради ЄС.

Німеччина є головним прихильником системи «шпіценкандидатів». Якщо Вебер програє, Німеччина наполягатиме на тому, щоб Єнс Вайдман, голова Бундесбанку, став головою ЄЦБ. Навряд чи це ідеальний кандидат. Ба більше, він має бути дискваліфікований у зв’язку з фактом надання свідчень у Федеральному конституційному суді Німеччини проти ЄЦБ у межах тяжби про визнання недійсними так званих прямих монетарних транзакцій ЄЦБ. Така міра була критично важливою для подолання кризи в єврозоні кілька років тому. Я сподіваюся, що цей факт отримає більшу популярність.

Будь-який інший кандидат, який відповідає кваліфікаційним вимогам, буде кращим, ніж Вайдман, як голова ЄЦБ. Зараз ситуація така, що Франція не отримає жодної вищої посади в ЄС. І було б добре, якби Німеччина теж не отримала жодної, тому що тоді залишиться більше місця для інших країн.

Крім системи «шпіценкандидатів», у ЄС є безліч інститутів, які потребують радикальної реформи. Але вони можуть почекати доти, доки ми не зрозуміємо, чи виявилися (і до якої міри) виправданими сподівання, що виникли завдяки результатам парламентських виборів. Ще не час оголошувати перемогу, розслаблятися і святкувати. Належить виконати ще багато роботи, щоб перетворити ЄС на організацію, що нормально працює, яка здатна реалізувати свій величезний потенціал.

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Оигінал

Copyright: Project Syndicate, 2019