Про блокаду ОРДЛО. Дочитайте, будь ласка, до кінця

Дочитайте цей текст до кінця і спробуйте розібратися без штампів. Я не підтримую безумовне і негайне скасування економічної блокади непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей. Ні політично, ні економічно ми до цього не готові. Але точно так само вважаю, що за певних умов зняття санкцій не просто можливе, але й вигідне.

Для початку припинімо «вестися» на політичні маніпуляції про «встав на коліна» і «здав інтереси». Замість аналізу даю всього дві цитати.

Петро Порошенко, червень 2019: «Занепокоєний несподіваною новиною за підсумкамі засідання ТКГ у Мінську про нібито готовність України в односторонньому порядку скасувати економічні обмеження щодо ОРДЛО».

Петро Порошенко, березень 2017: «Перекриття залізничних колій сполучення з тимчасово окупованими територіями і спроби повної економічної блокади — це дестабілізуючій фактор на Донбасі. 300 тисяч людей опиняться на вулиці. Держава втратить до 2 мільярдів доларів валютної виручки з усіма відповідними наслідками для курсу гривні.»

Таким чином, Володимир Зеленський і Леонід Кучма йдуть тією ж дорожньою картою, яку малював Петро Порошенко. Всі вони прекрасно ознайомлені з даними розвідки, економічними і соціальними наслідками блокади.

По суті питання

Будьмо відвертими і визнаємо, що ця торгова блокада не захищала ані наші тактичні, ані стратегічні інтереси. Так, частина суспільства її вимагала. Але не тому, що економічні заборони допомагали нашим солдатам або наближали перемогу. А тому що за потоками контрабанди, кришуванням нелегальної торгівлі та відсутністю прозорого ціноутворення на енергоносії стояли конкретні чиновники, політики і бізнесмени, які на цьому заробляли.

В результаті, припинення торгівлі з ОРДЛО технічно і фактично стало ще одним кроком до повної втрати окупованих територій. За ці роки агресор вже налагодив постачання руди з російських ГЗК, зайнявся відновленням виробництва на конфіскованих підприємствах і рано чи пізно почне облаштовувати життя робітників, їхніх сімей і супутньої інфраструктури.

Водночас системний російський бізнес розраховував свої можливості і ризики трохи інакше, ніж Кремль. Не ситуативно і «аби гірше», а з урахуванням довгострокового планування. Для Усманова, на відміну від Суркова, окуповані ОРДЛО — це вже не просто територія, а актив, про який потрібно піклуватися, тому що він приносить прибуток.

Що робити

Економічна блокада рано чи пізно має буде знята. Тому що це наші території, там проживають наші громадяни, це наш ринок. Питання тільки в тому, на яких умовах ми відновимо торгові відносини. Це може бути від погодження певного переліку дозволених товарів і до виключної односторонньої торгівлі, коли ми готові тільки експортувати наші товари і продукти.

Повторюся, ми не повинні і не можемо знімати блокаду без виконання необхідних і достатніх умов.

Перша умова. Без припинення вогню, лінія перетину продовжить залишатися лінією фронту. Торгувати на фронті злочинно стосовно тих, хто ризикує своїм життям. Навіть якщо це вигідно. Виправдати торгівлю з тими, хто вбиває, не зможуть ні чинний, ні колишній, ні попередні президенти.

Друга умова, повернення всіх українських активів державної та приватної форми власності. Інакше це торгівля з нами у нас же вкраденими товарами, які виробляють на у нас же вкрадених підприємствах без сплати податків і зборів.

Повну економічну блокаду можна зняти тільки після того, як буде чітко визначено статус юридичних осіб. Але при цьому, очевидно, треба продумати, як зняти обмеження на перевезення товарів для пересічних громадян.

І найголовніше. Скасування блокади не можна розглядати як самодостатній крок. Торгові санкції і їх зняття повинні бути складовою комплексу заходів щодо повернення окупованих територій. До того ж не тільки ЛДНР, але і Криму, де українських товарів немає давно.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени