Догодити всім. У чому трагедія Володимира Зеленського
Українці задоволені Володимиром Зеленським та незадоволені Петром Порошенком. Хоча поки новий президент робить лише те, що робив колишній
Володимир Зеленський не квапиться спілкуватися зі своїми виборцями. Натомість він вважає за краще розмовляти з європейськими. Під час свого першого візиту до Брюсселя він встиг відповісти на запитання, які йому безуспішно ставили в Києві, — пише Павло Казарін для Крим.реалії.
Пообіцяв не підтримувати Ігоря Коломойського в його позовах щодо ПриватБанку. Заявив про співпрацю з НАТО. Закликав Захід тиснути санкціями на Росію. Відкинув перспективу дефолту. Заявив, що вступ України до ЄС означатиме загибель російської імперії. Можливо, якби він розповів все це раніше, то рівень нервозності в Україні з приводу його обрання був би на порядок нижчим. Проте, хтозна, які в цьому випадку були б результати другого туру?
Поки Володимир Зеленський поводиться майже як його попередник. Його заяви нагадують риторику атлантистів, єврооптимістів і державників. У зовнішній політиці його курс мало чим відрізняється від того, який пропагував Петро Порошенко. І якщо так триватиме далі — залишається лишень гадати, як швидко рейтинг нового президента зрівняється з показниками колишнього очільника держави.
Поки ж йому нема про що бентежитись. Його персональний рейтинг схвалення — майже 50%. Рівень підтримки його партії теж наближається до 50%. Незадоволений Зеленським лише кожен десятий українець. Ще 40% не визначилися з відповіддю. Ідеальні умови, щоб мріяти про світле майбутнє. Проблема лиш у тім, що його не буде.
Його не буде не через те, що Володимир Зеленський воліє, щоб усе було кепсько. А тому, що для світлого майбутнього відсутні передумови.
Кожен президент в Україні стає заручником завищених очікувань. Від нього очікують якихось див — і голосують за такі дива. А потім настає неминуче розчарування — бо виборець раптово виявляє, що чарівної палички у президента немає. Зате є економічні закони, дефіцит ресурсів і брак кадрів. І будь-який новий фаворит згодом виявляється таким собі відкиднем. Так відбувається вже 28 років. І складно уявити — що може вберегти Володимира Зеленського від цієї долі.
Український виборець хоче, щоб президент закінчив війну. Тому що для пересічного громадянина війна — це витрати і дискомфорт. З її завершенням пов’язані помилкові очікування. Наприклад, що країна стане комфортнішою, багатшою і безпечнішою. Але в тому й річ, що Зеленський не може закінчити війну — він може її лише програти. Програш, своєю чергою, означатиме розкол в країні, заворушення і — потенційно — хвилю насильства. До того ж, власне Росії немає жодного резону вчиняти так, щоб за підсумками «миру» Україна ставла потужнішою і заможнішою. Радше навпаки.
В результаті вибір простий. Або Володимир Зеленський програє війну — і країна буде розплачуватися за це. Або він її продовжить — і країна знову ж за це платитиме. В обох варіантах бюргерський хеппі-енд не спостерігається.
Український виборець хоче, щоб Володимир Зеленський знизив тарифи. Президент може почати поводити себе відповідально, рятувати домовленості з кредиторами, пояснювати, що все має свою ціну — і наражатися на звинувачення в зраді. Або він може почати роздавати гроші, ламати логіку через коліно, довільно змінювати цифри в платіжках. Результатом цього буде згортання міжнародної допомоги, інфляція, зростання цін і зубожіння країни. І обиватель знову звинувачуватиме у всьому першу особу — просто почне робити це трохи пізніше. А за відстрочку критики президент розплатиться хитким добробутом країни.
І точнісінько так само за всіма іншими пунктами.
Трагедія Володимира Зеленського саме в тому, що у нього немає опції «догодити всім». Він може або взяти в союзники здоровий глузд — і тоді через півроку його рейтинг почне стрімко знижуватися. Або спробувати пограти в «що бажаєте», витратити накопичені резерви, позбавити країну подушки безпеки, обнулити скромні досягнення, занурити Україну в неминучі наслідки і кризу — і знову-таки надіти на себе лаври «цапа-відбувайла».
Різниця між варіантами досить проста. Розплата за відповідальну поведінку настане дещо раніше, ніж розплата за безвідповідальну. Але в першому випадку Зеленському вдасться зберегти після себе країну. А в другому — не факт.
Опубліковано з дозволу Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20 036, США
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
