Дві помилки поліції. Про підозрюваних і відставку Авакова

5 червня 2019, 11:05

У поліції, як і в суспільстві, не всі однакові. Там працюють як герої, так і негідники

Але суспільство — як і поліція! — вибухає, реагує і оцінює саме злочинні дії правоохоронних органів, навіть якщо вони відбулися помилково або в силу недбалості.

Перша помилка була допущена чотири роки тому, коли керівництво закрило очі на різні хитрощі співробітників колишньої міліції, яким вдалося обійти переатестацію через рішення судів, ручних комісій на місцях і банальним шулерством «звільнився, зник, а потім прийнятий на роботу».

Друга помилка
була допущена в перші хвилини злочину, коли місцевий підрозділ поліції оприлюднив і відстоював версію про «посковзнувся з необережності і впав на асфальтобетонне покриття, в результаті чого отримав травму голови». Це рішення було прийнято не через непрофесіоналізм, брак інформації або бажання розібратися. Це звичайний прояв кругової поруки, яка і викликала обурення громадян.

Подальші дії керівництва поліції — звільнення голови управління і відсторонення співробітників місцевого підрозділу — були правильними, але вже не мали значення, оскільки в черговий раз було підірвано базову довіру і віру в те, що поліція не приховала б скоєний злочин.

Хто такі підозрювані

Підозрюваних поліцейських помилково називають «патрульними». Підрозділ поліції в Переяславі-Хмельницькому створювався не з нуля, як це було в обласних центрах. Тобто, співробітники не проходили відповідний відбір, тестування і підготовку. Формально вони перебувають у блоці громадської безпеки, але за фактом це не зовсім ті ж патрульні, яких ми звикли бачити, наприклад, у Києві чи у Львові.

Реклама

Підозрюваних поліцейських помилково називають «патрульними»

Співробітники таких підрозділів не були набрані згідно з новими процедурами. Як правило, це колишні міліціонери, які скориставшись судами, плутаниною з атестацією та особистими зв’язками, пройшли в ряди нової поліції після 2015 року.

Зараз вже відомо, що обидва підозрюваних працювали в ДАІ, а один з них — в спецпідрозділі «Кобра». Більш того, обидва співробітники раніше вже звільнялися зі служби.

Іван Приходько раніше працював у ДАІ, водієм в секторі матеріального забезпечення Голосіївського райуправління МВС. У 2015 році став командиром відділення взводу в 5-й роті київської поліції. В 2016-му звільнений з поліції за невідповідність. Вже на наступний день поновлений на посаді рішенням Окружного адмінсуду Києва. З 2018 року працює патрульним у Київській області.

Володимир Петровець раніше працював інспектором ДАІ, а в 2005—2006 — співробітником розформованого спецпідрозділу «Кобра». У 2015 році Петровця спочатку звільнили, а потім призначили командиром відділення роти особливого призначення № 1 в Києві. Тієї самої, де досі працюють кілька колишніх співробітників «Беркута». З весни 2018 року працює в секторі превенції водної поліції Переяслава-Хмельницького.

Кого карати

Відповідальність повинні понести не тільки самі поліцейські, а вся вертикаль співробітників і керівників, які допустили призначення двох підозрюваних без атестації, спробували приховати їх дії і не вжили достатніх заходів, щоб запобігти суспільному обуренню і підриву авторитету органів поліції.

Що стосується юридичного боку справи, дії поліцейських підпадають під дві статті кримінального кодексу — ч.1 ст. 119 («Вбивство через необережність») і ч.4 ст. 296 ( «Хуліганство» із застосуванням вогнепальної або холодної зброї). Сукупне максимальне покарання за цими двома статтями — 12 років позбавлення волі.

Я не дуже розумію, як довести в суді 115 статтю про умисне вбивство. Точно так само вважаю маніпуляцією тим, що стріляти міг не поліцейський, а його дитина. Це не має значення — смерть настала внаслідок дій дорослої людини-поліцейського із застосуванням вогнепальної зброї.

Що важливо встановити

 — хто і як приймав рішення про першу версію про «посковзнувся з необережності і впав на асфальтобетонне покриття, в результаті чого отримав травму голови»;
 — хто і як приймав поліцейських на роботу після звільнення;
 — чи проходили вони атестацію і якщо так — хто перебував у відбірковій комісії;
 — наскільки правомірним було рішення суду щодо поновлення одного зі співробітників після звільнення;
 — чи мали підозрювані поліцейські стягнення раніше і що в зв’язку з цим було зроблено начальством.

З усіх цих питань вже направив відповідні звернення.

За відставку Арсена Авакова

Ціннісну рамку і стандарти роботи співробітників поліції задає зокрема і насамперед міністр внутрішніх справ. При цьому голова МВС — політична фігура. Він не займається оперативним керівництвом підрозділів, але саме він, відповідно до закону, спрямовує і координує роботу Національної поліції.

Складно вимагати звільнення нижчестоящих підлеглих, не будучи готовим самому взяти на себе відповідальність. У цій ситуації міністру було б правильно, не чекаючи обурення громадськості, з перших годин злочину самому публічно виступити і назвати все коло осіб, підозрюваних або тих, що допустили правопорушення, тих, хто спробував це приховати, вимагати їх звільнення і ініціювати службове розслідування.

Упевнений, якби так відбувалося кожного разу, коли відбувалися резонансні вбивства та злочини, ставлення і до міністерства, і до міністра і до Національної поліції в цілому було б іншим.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Показати ще новини