Це наша червона лінія
Вбивати дітей безкарно не вийде
Кілька місяців тому у Стенфорді студенти розповідали про освітні проблеми в їхніх країнах.
У когось зарплати професорів не зростають по 20 років, десь 20% вчителів в сільській місцевості просто не виходять на роботу в школі. Послухавши все це, слово взяла студентка з Мексики, яка розповіла про те, як у 2014 році поліція викрала 43 студента і передала їх місцевим бандитам, що стратили їх.
Ця подія стала червоною лінією для мексиканців. У відповідь на страшний злочин і спробу його замовчування розгорнулися масові акції протесту, протестуючі домоглися відставки губернатора і 80 арештів, в тому числі 44 поліцейських. Але багато фігурантів справи просто втекли.
Підсумувала цю жахливу історію студентка простими словами: «Безумовно, в кожній з ваших країн багато серйозних проблем в освіті. Але принаймні ваші школярі та студенти можуть не боятися загинути по дорозі на пари».
Вбивство дитини п’яними поліцейськими Переяслав-Хмельницького — це наша червона лінія. Бо ми всі розуміємо, що ця подія — не просто ізольований злочин. Це наслідок проваленої реформи поліції, яка породжує відчуття безкарності.
Бо лише від відчуття безкарності можна брехати про те, що дитина послизнулася і впала. Бо лише від відчуття безкарності після такого резонансного злочину міністр внутрішніх справ може мовчати. Бо, врешті-решт, цей злочин лише останній у списку скандалів, що оточують поліцію в останні роки: від зухвалої спроби повісити вбивство Катерини Гандзюк на невинну людину, до затримання дітей на акціях протесту. Толерувати це неможливо.
Україна — не Мексика. Вбивати дітей безкарно тут не вийде.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
