Коли і навіщо робити зарядку?

Моя дочка Аля, молодий біолог, проходить зараз наукову практику в IRB — Інститут досліджень у галузі біомедицини (Барселона). Працюють там з раковими клітинами. Мета команди, якщо не повна, то хоч би часткова перемога в сутичці з онкозахворюваннями.

Але і про своє здоров’я хлопці та дівчата не забувають. У перший же тиждень роботи супервайзер запропонувала Алі під час перерви піти у фітнес-зал. Приємна несподіванка. Кожен понеділок і вівторок о 13.00 та 14.00 у біологів IRB — пілатес. Відділ Health and Safety запрошує фітнес-тренерів. З 13.00 до 14.00 у коридорах наукового центру IRB метушня. Співробітники, скинувши білі халати, латексні рукавички, натягнувши спортивну форму, з карематами в руках біжать у заданому напрямку. Денний пілатес їх відновлює і розслаблює. «В умовах постійного стресу це дуже важливо», — робить висновок Аля. Гімнастичні вправи в робочу не обідню перерву — неписане правило багатьох західних компаній.

Читайте також:

Олександр Пасховер

Cкажений парламент

Щось чується рідне. Чи не так? Я, як автор постійної рубрики Момент в Історії не можу пройти повз і не згадати всесоюзну ранкову, а головним чином виробничу зарядку, яку з 1929 року, тобто 90 років тому, почали проводити в СРСР за допомогою регулярних радіотрансляцій.

«Доброго ранку, товариші! Проробимо першу вправу. Станьте в основне положення, п’яти разом, носки нарізно. Підборіддя вище, робимо вдих-видих», — звертається диктор до товаришів, які щойно прокинулися.

1 квітня 1930 року навіть вийшла постанова ЦВК СРСР, в якій фізкультуру визнавали «масовим фактором підвищення продуктивності праці». Відтепер кожного робочого ранку о 6:15 і 7:15 диктор Всесоюзного радіо дає команду: «Випряміться. Голову вище. Плечі злегка назад. Вдихніть. На місці кроком руш. Раз-два-три-чотири!» Обов’язковий фортепіанний супровід у стилі тапера німого кіно.

Війна перервала цей ранковий радіосеріал, а після неї всесоюзна ранкова зарядка відновилася. І ось президія ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада профспілок) пішла ще далі. 22 червня 1956 року прийнята постанова «Про введення виробничої гімнастики на фабриках і заводах». Тобто не «доброго ранку, товариші», а «на зарядку ставай». Просто таки далеко не відходячи від верстата, швейної машинки, письмового столу. Директорам підприємств дозволили за рахунок фонду з охорони праці, утримувати інструктора з виробничої гімнастики. Не всі керівники приймали таке профспілкове дивацтво і не завжди охоче йшли на такі фінансові жертви.

Тож, коли об 11.00 радіоточка починала закликати всіх до виробничої гімнастики, далеко не всі робочі розставляли «ноги на ширину плечей».

У 1972-му за виробничу гімнастику взялася партія. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР винесли постанову, що націлювала «на подальше впровадження виробничої гімнастики на підприємствах і в установах». З того року на радянських підприємствах і в установах було введено штатну одиницю — інструктор-методист з виробничої гімнастики та фізкультурно-оздоровчої роботи.

Якщо в 1960 році профспілки говорили про регулярну участь у виробничій гімнастиці 7 млн трудящих, то після постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів їх стало 30 млн.

Тоді ж великий актор, поет Володимир Висоцький написав жартівливу пісню Ранкова гімнастика спеціально для комедійної постановки Московського театру сатири — Останній парад.

Сюжет: Троє моряків повертаються з далекого плавання і вдома вдаряються в запій. На ранок у всіх головний біль. Вони кидаються до столу, щоб похмелитися. Один з трійці вмикає радіо, а звідти голос диктора: «Передаємо ранкову гімнастику!» Але замість традиційного «ноги на ширину плечей» раптом звучить хрип Висоцького. Він вперше виконує свою жартівливу пісню Ранкова гімнастика.

Моряки відмовляються від алкоголю і починають робити зарядку. У головній ролі одного з тих, хто став на правильний шлях, — Анатолій Папанов. Ось цей куплет і видає кому спочатку адресувалася Ранкова гімнастика Висоцького:

Если вы уже устали —

Сели-встали, сели-встали, —

Не страшны нам Арктика с Антарктикой!

Главный академик Иоффе

Доказал: коньяк и кофе

Вам заменит спорто… профилактика

Згадав я всі ці гімнастичні практики, як у СРСР, так і в Барселонському Інституті досліджень у галузі біомедицини, ось чому. Минулого тижня Всесвітня організація охорони здоров’я визначила, що професійне вигорання — це «синдром, що виникає в результаті хронічного стресу на робочому місці».

Олексій Башкирцев, головлікар Edem Resort Medical & Spa, колишній заступник головного лікаря Олександрівської клінічної лікарні (Київ) на своїй соцсторінці у Facebook pозписав: Україна — лідер у симптоматиці синдрому вигоряння.

«Прямі витрати на абсентеїзм (відсутність на робочому місці внаслідок хвороби) зростуть в рази, — попереджає лікар. — НR повинен згадати переклад цієї абревіатури — НR- human recourses людські ресурси. Ось чому в Барселонському Інституті досліджень у галузі біомедицини молоді вчені як мінімум два рази на тиждень у перерві мчать у спортзал. Цей процес важко зімітувати, хоча в СРСР все-таки спробували.

Так що пані та панове, товариші і товариші, ноги на ширину плечей, «вдих глибокий, руки ширше». Як там у Висоцького: «Если хилый — сразу в гроб, сохранить здоровье чтоб, водными займитесь процедурами». Звичайно ж, здорове харчування, мінімум стресу — максимум ентузіазму. Як зауважив той таки Володимир Семенович у своїй Ранковый гімнастиці:

Не страшны дурные вести —

Мы от них бежим на месте, —

В выигрыше даже начинающий.

Виробнича гімнастика, звичайно, не радянського, а барселонського змісту — очевидна необхідність будь-якого великого, та і малого офісу України. Настільний теніс, або сквош — теж згодяться, для підвищення продуктивності і ефективності праці.

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня

Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим — щодня

Момент в історії з Олександром Пасховером — щопонеділка

Кінопошук з Фоззі — щочетверга

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени