П’ята російська рецесія
Росія вступила в нову економічну рецесію
За роки незалежного існування країни (після розпаду СРСР) це вже п'ятий період тривалого (згідно з визначенням NBER – не менше ніж 6 місяців поспіль) скорочення обсягів економічній діяльності.
З огляду на те, що Федеральна служба статистики не публікує помісячних даних макроекономічних показників з усуненням у них календарної та сезонної складових, для оперативноого оцінювання кількісних і якісних характеристик стадій ділового циклу можна скористатися даними Центру розвитку, підготовленими під керівництвом Баранова і Бессонова.
Нинішня, п'ята, рецесія в економіці загалом почалася шість місяців тому, в жовтні 2018 р. (порівняння проводиться відносно березня 2019 р., для якого є останні доступні дані). Рецесія на транспорті і в торгівлі почалася ще раніше – 9 місяців тому, в липні 2018 року (зокрема, в оптовій торгівлі – 10 місяців тому, у червні 2018 р.), у будівництві – 7 місяців тому (у вересні 2018 р.), в електроенергетиці – рік тому (у березні 2018 р.)
Кумулятивне скорочення обсягів випуску порівняно з максимальними значеннями, досягнутими на піку останнього ділового циклу, на перший погляд, видається відносно помірним: за зведеним індексом інтенсивності економічної активності – на 3,7%, у промисловості – на 1,7%, на транспорті – на 6,8%, у будівництві – на 7,8% у торгівлі – на 2,2%, у т.ч. в оптовій торгівлі – на 10,8%.
Однак дещо інша картина виходить, якщо порівняти нинішню рецесію з попередніми чотирма. Зіставлення всіх рецесій за параметрами їх загальної тривалості і глибини нині провести неможливо через незавершеність нинішньої кризи. Однак рецесії можна порівняти з середньою (середньорічною, середньомісячною) швидкістю скорочення економічної активності на стадії спаду.
Як свідчать дані, швидкість зниження обсягів економічної діяльності під час нинішньої рецесії поступається швидкості падіння випуску під час рецесій 1997-98 рр. і 2008-09 рр., практично збігається зі швидкістю падіння випуску під час рецесії 1989-96 рр. і перевищує значення цього показника під час рецесії 2014-15 рр.
– в електроенергетиці залишається на 5,4% нижче за пікове значення, досягнуте ще в лютому 2006 р, тобто понад 13 років тому;
– у сільському господарстві – на 6,6% нижче за рівень вересня 2017 р. півтора роки тому;
– на транспорті – на 20,8% нижче, ніж у березні 2008 р., 11 років тому;
– у будівництві – на 15,7% нижче, ніж у червні 2013 року, майже 6 років тому;
– у торгівлі – на 8,2% нижче, ніж в квітні 2014 р майже 5 років тому.
Споживчі витрати населення залишаються на 7,5% нижче їх пікового значення, досягнутого в листопаді 2014 р. чотири з половиною роки тому.
Наступ чергової, п'ятої за час незалежності і третьої за останні 11 років, рецесії підсилює висновок, який робили неодноразово раніше. Економічна історія незалежної Росії ділиться на три періоди, які чітко розрізняються:
1991-1998 рр. – період тривалої і глибокої кризи, спричиненої інтервенціоністською політикою, яку проводили російські уряди під керівництвом Гайдара, Чубайса, Черномирдіна;
1998-2008 рр. – період російського економічного дива, якому сприяли девальвація завищеного курсу рубля, проведені в цей період реформи, підвищення світових цін на енергоносії;
2008-2019 рр. – період тривалої системної стагнації, спричинений послідовним руйнуванням авторитарним режимом Володимира Путіна базових правових і політичних інститутів, проведенням агресивної зовнішньої політики, міжнародною ізоляцією країни.
Під час першого періоду – глибокої кризи – обсяг виробництва ВВП скоротився на 41,5%. Під час другого періоду – «економічного дива» – обсяг економічної активності більш ніж подвоївся. Під час третього періоду, який розпочався майже 11 років тому, обсяг економічної активності збільшився лише на 3,5%.
Неважко бачити, що темпи приросту російського ВВП на рівні 2% річних, які неодноразово називалися владою та експертами як бажані (прогнозні), є приблизно в 7 разів вищими, аніж середньорічні темпи приросту обсягу випуску, які фактично спостерігали в останні майже 11 років (0, 3%), і тому вони здаються надто оптимістичними, а в умовах збереження нинішнього політико-правового режиму в країні, – абсолютно нереальними.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
