Загроза популізму скасовується

Попри всі хмурі прогнози, європейським націоналістам і євроскептичним партіям не вдалось досягти значного прогресу на виборах до Європарламенту минулого тижня, аби завадити роботі цього законодавчого органу. В той же час вища ніж зазвичай явка посилає оптимістичний меседж щодо європейського проекту: виборці очевидно бачать у ньому сенс.

У цьому плані вибори продемонстрували, що для європейців в пріоритеті вирішування питань клімату з боку ЄС: «зелені» партії отримали сильні результати у числі країн, розширивши представництво свого руху в Європарламенті на більш ніж третину.

Екзит-поли, представлені в неділю ввечері, продемонстрували, що ультраправі партії в Німеччині, Австрії, Данії та Іспанії показали гірший результат, ніж у цих же країнах на останніх національних виборах. У Швеції, Фінляндії та Нідерландах їм не вдалось досягти чогось значного. У Франції, де на минулих виборах до Європарламенту в 2014 році ультранаціоналістична партія Марін Ле Пен здобула очевидну перемогу, цього березня «Республіка» Еммануеля Макрона, здавалось б, лише трошки поступається «Національному фронту» — проте сильний результат «зелених» обертає спроби Ле Пен заявляти про свою перемогу на пустий звук.

Згідно з власними прогнозами Європарламенту, основаними на екзит-полах і підрахунках голосів у партіях, євроскептики та націоналісти на шляху до того, щоб виграти 173 місця, порівняно з 154-ма в нинішньому парламенті. Це перемога, проте слабша, ніж про неї говорили в попередніх прогнозах. Навіть якщо ці розрізнені націоналістські групи, які не погоджуються на такі важливі речі, як незалежність Каталонії чи санкції проти Росії Володимира Путіна, спроможуться налагодити щось типу широкого альянсу, то, судячи з усього, не дотягнуть до 25% 751-місного парламенту — порогу для можливості якось серйозно впливати на прийняття законів у парламентських комітетах.

Попри всі спроби італійського міністра внутрішніх справ Маттео Сальвіні та його друга, екс-стратега Дональда Трампа Стіва Беннона, підняти націоналістичну хвилю в Європі, успіхи цього руху виглядають серйозними лише в самій Італії - та навіть там партія Сальвіні «Ліга» спромоглась взяти менше ніж 30% голосів. Розповсюджуваний наратив про захоплення Європи правими мусить бути похованим: ультраправі сили є проблемою лише для кількох країн, і навряд чи вона там нездоланна.

На іншій важливій сцені правляча націоналістична партія Польщі «Право і справедливість», здається, здобула перемогу над широкою антиавторитарною коаліцією. Якщо все підтвердиться, то це стане проблемою для коаліції, що сподівалась насолодитись моментом перемоги, щоб показати сильний результат на національних виборах цієї осені. Та навіть якщо все так, як є, то партії «Право і справедливість» однаково буде складно здобути більшість — це не під силу навіть альянсу з ультраправою «Конфедерацією», судячи з даних екзит-полу. Антинаціоналістичне розчарування на виборах, що мають пройти в листопаді, ще можливе, якщо коаліція згуртується та залучить меншу ліберальну партію під свої прапори.

Поганими новинами для центристського істеблішменту Європи є те, що власний результат на виборах не дозволить їм легко створити коаліцію. Правоцентристська європейська «Народна партія», членом якої є «Християнсько-демократичний союз» німецького канцлера Ангели Меркель, має стати найбільшою групою в майбутньому парламенті, як це було в нинішньому, проте з 178-ма місцями, замість попередніх 217. У самій Німеччині партія Меркель здобула лише непевну більшість, отримавши менше 30% підтримки.

Друга найсильніша парламентська група, лівоцентричні соціалісти та демократи, зазнали подібних втрат — попри деякі позитивні сюрпризи, ось як більшість лейбористської партії у Нідерландах — і здобули хороший результат у північних країнах. Вони мають скоротитись до 147 місць з нинішніх 186. Це позбавляє коаліцію — «Європейської народної партії» (ЕНП) та Прогресивного альянсу соціалістів і демократів (СіД) — яка домінувала в нинішньому парламенті, їх більшості. Їм необхідно сформувати нову коаліцію — можливо, з пробізнесових лібералів, які мають взяти 101 місце, та «зеленими», від яких очікують 70, або з тими й іншими. Жодна з цих великих груп — ЕНП чи СіД — не вийде з коаліції, якщо виникне більшість.

Та тут і закладена проблема. Менші центристські партії не будуть слухняно схвалювати призначення Манфреда Вебера, кандидата від ЕНП, президентом Європейської комісії, і там будуть іти жорсткі переговори з тим, аби обернути цю позицію на розмінну монету. «Зелені» — нелегкий коаліційний партнер для наново обраного істеблішменту, так як вони будуть підштовхувати до більш радикальних протидій зміні клімату, ніж заплановано ЕНП чи лібералами. Останні, в свою чергу, будуть дуже сильно підштовхувати ЕНП до виключення зі своїх лав партії «Фідес» угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана, заклятого ворога лібералізму. Якщо ЕНП таки змусять, то це зменшить її вплив — і посилить табір ультраправих, до якого Орбана спокушатимуть приєднатись.

Іншими словами, формування коаліції буде хаотичним — утім, саме це і притаманно Європі. У кількох ключових країнах цей процес забирає місяці, тож чому слід очікувати іншого від Європарламенту? Центристам необхідно призвичаїтись до нових реалій, де їхня підтримка розділена серед великої кількості політичних сил із більш ніж визначеним баченням, аніж у тих партій, що ховаються під традиційною парасолькою, з лівого чи правого центру.

І також має місце екологічний наратив. Повсюди, крім трьох країн-членів ЄС, явка була вищою, ніж на виборах 2014-го, що порушило тривалий спад активності виборців. А в деяких країнах — яскравим прикладом цьому Німеччина — більшість цих додаткових голосів відійшли «зеленим». У Німеччині їх партія здобула більшість серед людей, менших 45 років, і виборці з інших партій також переключились на неї. І це очевидний доказ тому, що німці - як і виборці з числа інших важливих країн, включаючи Францію — вважають екологічні питання важливою сферою для діяльності ЄС. Навіть якщо інші партії беруть верх над «зеленими», це однаково є тим меседжем, який політичні лідери не можуть ігнорувати.

Загалом, результати виборів показують, що європейський проект на диво живучий, попри всі недавні виклики, включаючи Brexit. ЄС не в бігах від далеких від центристських, націоналістичних сил. Проект просто такий хаотичний, як того і можна очікувати від різноманіття культур та інтересів, які він охоплює. Широкий спектр може ускладнити прийняття рішень і породити безкінечну низку криз, але близько половини європейських виборців усе ж висловились, що їхнього життя це стосується.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Леоніда Бершидського. Републікування повної версії заборонене.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени