Трибунал Росії — не указ
Кремль узяв курс на те, щоб покинути сферу міжнародного права, дотримуватися якого він час від часу закликає інші країни
Міжнародний трибунал ООН з морського права очікувано постановив 24 травня, що Росія повинна звільнити 24 українських моряків, затриманих за порушення державного кордону в районі Керченської протоки, і передати Україні три конфісковані «кораблі» (два катери і буксир). Кремль так само очікувано повідомив устами президентського тлумача Дмитра Пєскова, що посилає це рішення якнайдалі. Насамперед треба, мовляв, завершити слідство, а потім провести суд. І вже тільки потім вирішувати долю моряків і кораблів, захоплених під час торішнього інциденту в Керченській протоці. Вітчизняне МЗС поспішило заявити, що Москва, ратифікувавши Морську конвенцію ООН, ще багато років тому зробила застереження про те, що дія цього документа не поширюється «на питання суверенних прав і юрисдикцій». Водночас українських моряків судять за порушення державного кордону Росії, встановленого в односторонньому порядку після приєднання Криму. Тобто непідсудність Москви рішенням Міжнародного трибуналу випливає з ніким не визнаного приєднання Криму. До того ж питання приєднання Кремль оголосив остаточно вирішеним і в принципі відмовляється від обговорення цієї проблеми. Окрема розмова, що, ведучи слідство, Росія фактично ігнорує той факт, що українські моряки — військовослужбовці, які виконували наказ командування. Їх передбачається судити чи як контрабандистів, чи як морячків, які набуянили в шинку в іноземному порту. Водночас поза увагою залишаються міжнародні угоди про права військовослужбовців.
Те, що відбувається, є очевидним доказом: Кремль узяв курс на те, щоб покинути сферу міжнародного права, дотримуватися якого він час від часу закликає інші країни. Ще недавно Росія старанно доводила, що головним джерелом міжнародного права є Організація об'єднаних націй, де найповніше представлено всю міжнародну спільноту. Інші міжнародні організації, наприклад, Організація із заборони хімічної зброї, рішуче не влаштовують Росію. Ще б пак, ця організація, природно, під тиском США, заявила про відповідальність Москви за отруєння Скрипалів в англійському Солсбері. І ось тепер з’ясовується, що й окремі організації ООН, на кшталт Трибуналу з морського права, ніяк не дотягують до високих вимог Москви. Насправді в ідеалі, на думку Кремля, все міжнародне право має звестися до рішень Ради Безпеки ООН, де Росія має право вето.
У всіх інших випадках Росія суто вибірково ставиться до вердиктів міжнародних судів і арбітражів. Якщо конкретне рішення її влаштовує, вона його виконує і закликає до цього інших. Якщо ні, то вона під будь-яким, часом зовсім незначним приводом відмовляється це рішення виконувати. До того ж діє як дворовий хуліган, упевнений у своїй перевазі: «Ну і що ти мені зробиш?!» Справді, у світової спільноти немає можливості силою змусити ядерну державу виконувати свої зобов’язання. Єдиною формою тиску на Москву є все нові санкції. Ось і тепер після очікуваного російського відлупцювання Київ закликав до введення нових санкцій проти Росії.
Росія дедалі глибше занурюється в міжнародну ізоляцію. Сам факт зустрічі з Володимиром Путіним неминуче обертається серйозними репутаційними збитками. Деякі сміливці, на зразок австрійського президента, наважуються на таке. Питання про те, чи поговорить Трамп з Путіним «на ногах» (саме до такої форми спілкування з головним російським начальником нині тяжіють світові лідери) або їм вдасться поспілкуватися сидячи, перетворюється на важливу тему російсько-американських переговорів. А сюжет про зустріч Путіна з колегою з Конго Дені Сассу-Нгессо — на одну з головних тем тижня. За імітацію серйозної міжнародної діяльності Москва приречена платити тим, хто в цій імітації бере участь. І ось Путін вже обіцяє конголезькому президенту відрядити російських військових радників. Можна тільки здогадуватися, якими витратами обернеться проведення форуму Росія-Африка, запланованого в Сочі.
Треба сказати, що перетворення Росії на міжнародного ізгоя досить небезпечне. Якщо Кремль дійде висновку, що лідери провідних держав готові розмовляти лише про те, на яких умовах ліквідувати наслідки чергових російських ескапад, то виробництво всіляких гидот стане метою зовнішньої політики. І тоді створення «керченських інцидентів» буде поставлено на потік…
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Мнения Нового Времени
