З чого почати Зеленському?
Період перед парламентськими виборами і після обрання нового президента є надзвичайно небезпечним і, зазвичай, обходиться дорого
Після приголомшливої перемоги Володимира Зеленського Україна перебуває в стані зміни режиму, навіть якщо ми називаємо це інакше. Попередня адміністрація здійснила великі економічні реформи, але національна правоохоронна та судова системи залишаються хижацькими. Чого Україна потребує більше за все, так це верховенства права.
Зеленський має колосальний мандат популярності - 75% голосів виборців. Та це і антимандат старій дисфункціональній системі, яка зробила Україну найбіднішою країною в Європі. Українці хочуть, щоб Зеленський зруйнував цю систему та збудував щось краще.
Якщо Зеленський слідуватиме цим старим правилам, він провалиться, та яку свободу дій йому слід дозволити? Він повинен використати нинішній момент, аби здолати цю прірву страждань та перейти до більш функціональної системи. Великий польський реформатор Лешек Бальцерович називав це періодом «екстраординарної політики», коли люди погоджуються на тимчасові страждання ради здобутків майбутнього.
Природньо було б почати з Конституції, і це документ поганої якості. Україна прийняла свою першу пострадянську Конституцію в 1996 році. Там залишилось багато невизначеності й надто багато влади надавалось президенту. В рамках врегулювання Помаранчевої революції, голова Адміністрації тодішнього президента Віктор Медведчук швидко переписав Конституцію, зменшивши повноваження президента, та заразом фатальним чином перетворивши документ на такий, що суперечив сам собі. Наприклад, президент назначає губернаторів, але вони мають слухатись прем'єр-міністра. Дехто, включаючи колишнього прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, голосували проти цієї Конституції через її протиріччя.
Абсурдно, та восени 2010 року Конституційний Суд України, який повинен тлумачити Конституцію, скасував її грудневу версію 2004 року за наказом тодішнього президента Віктора Януковича, відновивши більш президентську, 1996-го. Деякі з цих дискредитованих суддів працюють в цьому суді досі.
Нещодавно Конституційний Суд осоромив себе, заявивши, що закон про незаконне збагачення, що є базисом антикорупційної діяльності, суперечить верховенству права. І Зеленський поставив правильну вимогу, щоб Рада відновила цей життєво важливий закон якомога швидше.
Коли ти намагаєшся зруйнувати погану стару систему, тобі необхідно залучити до себе аутсайдерів, які володіють достатньою кількістю знань, але не є її частиною, як зазначив у своїй відмінній колонці «Політична економіка політичної реформи» Джон Вільямсон. Це саме те, що робить Зеленський. Більшість його призначенців — політичні аматори. У 1992 році Естонія мала найбільш успішний пострадянський реформістський уряд, тому що його прем'єр-міністр Март Лаар слідував цій моделі. Лаару було 32, і в нього було три міністри, молодші за 30 років. Його слоганом було: «Чекати — це програвати». Він говорив, що краще діяти швидко і робити помилки, ніж чекати та бути зневаженим, і йти на компроміси зі старими елітами.
Тим не менш, новому лідеру необхідно використати і декого зі старих інсайдерів, тому що вони знають, як система працює, і як її можна зруйнувати. Якщо новий лідер звільнить їх усіх, то може налаштувати проти себе весь істеблішмент та об'єднати їх, як це сталось у серіалі «Слуга народу», де Рада винесла імпічмент вигаданому президенту. Складне мистецтво політики і полягає в тому, щоб оцінити, з ким із старожилів іти на компроміс — і судити про це можна тільки заднім числом.
У сфері зовнішньої політики Зеленський надає перевагу професіоналам з хорошою репутацією, та видається таким, що робитиме вибір сам. Дипломатія — це не гнила частина системи, яку слід замінити. Те ж саме можна сказати Національний банк України та Міністерство фінансів, що підтримує макроекономічні стандарти МВФ.
На посаду голови своєї Адміністрації Зеленський обрав члена старої гвардії, Андрія Богдана. На решту посад там він назначив старих друзів з продакшн-компанії «Квартал-95». В принципі, це має сенс. Він очевидно відчуває, що потребує професіонала жорсткої політики, ось як Богдана. Залишається лише з’ясувати, чи хороший він зробив вибір.
Заміна генпрокурора та голови СБУ має бути серед головних пріоритетів, так як бізнесмени розглядають ці інституції як найбільш хижацькі.
Для нового режиму життєво необхідно провести дочасні парламентські вибори. Інакше стара гвардія блокуватиме реформи через парламент, особливо в Україні, де розподіл влади між президентом, парламентом і уряд такий заплутаний. Великий ризик «міжвладдя» у тому, що нова гвардія не може правити, коли «стара» не має запобіжників для розкрадань. Тож період перед парламентськими виборами і після обрання нового президента є надзвичайно небезпечним і, зазвичай, обходиться дорого.
Україна надто добре це знає. Повний провал періоду 1991−1994 років зумовлений відсутністю дочасних виборів у Раду. Після Помаранчевої революції замість реформ політики зосередились на березневих виборах у Раду 2006-го. У 2014 році не впроваджувалось жодних економічних реформ, допоки в грудні не був сформований новий уряд. Україні слід вчитись на своїй історії та не марнувати ще однієї можливості.
Якби Зеленський не розпустив парламент, він би закликав невдачу. Зараз він розумним чином погодив з усіма парламентськими фракціями провести ранні вибори 21 липня. Нам слід аплодувати цьому рішенню, а не посилатись на конституцію Медведчука чи корумпований суд. Тільки після парламентських виборів може бути сформований новий уряд, і буде прийнята нова програма реформ. Зараз ми можемо сподіватись на це у вересні.
Абсурдно аргументувати проти Зеленського тим, що певна кількість слизьких «емігрантів» повернулись. Насправді ж це нинішній генпрокурор, назначений попереднім президентом, не спромігся притягнути цих людей до відповідальності, а суди — винести вироки. Все це гріхи бездіяльності старої гвардії. Що би Зеленський не зробив, аби запобігти їх в'їзду до країни, це би напевно було незаконним.
Зеленський має керуватись раціональними демократичними принципами, а не недосконалою Конституцією і дисфункціональним Конституційним Судом. Нам, оглядачам, слід побажати новому президенту успіхів, у той же час ретельно слідкуючи за його діями.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
