Європо, не голосуй за Путіна
Ультраправі стали п’ятою колоною Росії всередині ЄС, і цього тижня європейці ризикують допуститись великої помилки
18 травня європейські лідери правих з'їхались на зустріч до Мілану напередодні виборів до Європарламенту. Серед учасників — Марін Ле Пен з «Національного фронту» Франції, Гірт Вілдерс з голландської «Партії свободи», і представники «Данської народної партії», фінська партія, «Альтернатива для Німеччини» і націоналістична партія «Фламандський інтерес». Майже всі вони приєднались до організованого італійським прем'єр-міністром Маттео Сальвіні парламентського об'єднання «Європейський альянс народів і націй».
На з'їзді в Мілані Сальвіні відмітив усіх популістських і ультраправих, описавши майбутні вибори як «історичний момент для звільнення континенту від нав’язливої окупації, яку багато років організовували в Брюсселі». Німецький канцлер Ангела Меркель, французький президент Еммануель Макрон, президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер, і філантроп Джордж Сорос, як зазначає Сальвіні, «збудували Європу високих тарифів і безконтрольної імміграції». На довершення всього цього пізніше Сальвіні сказав інтерв'юеру, що «чекає на Найджела Фараджа», лідера нової партії Brexit у Великобританії, аби приєднатись до нього в Європарламенті.
Сальвіні та його нові союзники також очікують — чи, точніше, супроводжують — декого ще. Крім євроскептицизму та ксенофобії, правих популістських лідерів Європи об'єднує захват російським президентом Володимиром Путіним. Їхні публічні заяви звучать так, наче випущені прямісінько з Кремля, де путінські міньйони постійно скаржаться на так звану «керовану Вашингтоном брюссельську еліту». Подібно антилібералізму угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана, партнерству між європейськими правими і Кремлем дозволяють тривати надто довго.
Роками я спостерігав як праворадикальні члени Європарламенту голосують проти будь-якої парламентської резолюції ЄС, що може розглядатись як «антиросійська» — навіть ту, що засуджувала Кремль за використання хімічної зброї в англійському містечку Солсбері торік. Фарадж та інші псевдопатріоти, включаючи членів «Ліги» Сальвіні, буквально стали російською п’ятою колоною всередині ЄС. Якщо їх у великій кількості оберуть цього тижня, то будьте впевнені, що їх прокремлівська діяльність продовжиться. Вони будуть робити все можливе, щоб урізати здатність Європи відповідати на спільні виклики, таким чином відтягуючи цілий континент назад.
В обмін на ці виверти ультраправим політикам запропонували фінансування з боку російських організацій, а також допомогу пропагандистів і російських тролів у соцмережах. Починаючи з 2014-го, партія Ле Пен отримувала мільйонні позики у російському банку, а партії Сальвіні неодноразово пропонували близько 3,4 мільйонів доларів, аби взяти участь у цьогорічних виборах до Європарламенту. І лише цього місяця Виборча комісія Великобританії почала розслідування щодо партії брекзитерів, після того як британський екс-прем'єр-міністр Гордон Браун публічно наполіг на тому, щоб Фарадж прояснив ситуацію навколо свого фінансування.
Ще зовсім недавно австрійського віце-канцлера Хайнца-Крістіана Штрахе з ультраправої «Партії Свободи» зловили на відео, де він домовляється з росіянами про допомогу на виборах в обмін на урядові контракти. Австрійський уряд тепер рухнув, але є усі підстави вважати, що ця нахабна пропозиція «послуги за послугу» — лише вершечок панєвропейського айсбергу.
Зрештою, російські гроші, підтримка і втручання у вибори вже дали європейським популістам і націоналістам дорогу. В Італії, після приєднання до коаліції як молодший партнер, сьогодні партія «Ліга» стала домінантною в країні. У Великобританії Фарадж, разом з Борисом Джонсоном та іншими лідерами Brexit, досягли успіху у витягуванні країни з ЄС. І у Франції Ле Пен стала мейнстрімним політиком — її батько Жан-Марі Ле Пен, лідер ультраправих, про таке міг лише мріяти.
Більше того, у тих країнах, де апостоли Путіна мають найбільший успіх, електорат поляризований як ніколи. З часів референдуму за Brexit традиційна партійна система Великобританії зазнала краху, і країна вступила в повномасштабну культурну війну, яка не демонструє жодних ознак послаблення. Великобританія втратила своє місце за європейським столом, і перетворилась на оболонку себе колишньої. Перефразовуючи слова Генрі Кіссинджера про те, що уряди США і Китаю потребують закликати до себе Європу, тепер вони набирають Париж і Берлін, але не Лондон.
Не допустіть помилки: налаштовувати західні суспільства проти їх самих і одне проти одного — ключовий елемент російської безпекової стратегії. Питання для інших європейських країн полягає в тому, чи підуть вони слідом за Великобританією шляхом безсилого гніву та національного самознищення. Кінець кінцем, майбутнє Європи і Заходу залежить не від Путіна, а від нас — починаючи з європейських виборців, які підуть на дільниці цього тижня.
Моє послання цим виборцям просте: не ставайте новими маріонетками Путіна. Коли ви кидатимете свій бюлетень, відчувайте гордість за свою європейську ідентичність. Голосуйте за модернізацію європейського проекту, не за його руйнацію. Це наш шанс продемонструвати стійкість в обличчя довгої кремлівської тіні війни проти ЄС. Прийшов час відстояти єдність і демократичне панування, і виступити проти корупції та скомпрометованої лояльності європейських правих.
Лише працюючи разом ми зможемо зберегти контроль над європейським минулим у світі швидкозмінної динаміки влади. Щоб зайняти місце за міжнародним столом поряд з США, Китаєм та Індією, Європа мусить спочатку окинути поглядом путінську Росію.
Copyright: Project Syndicate, 2019
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate.Републікування повної версії тексту заборонене.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
