Зеленський перемагає Путіна
Навіть дебати між кандидатами в президенти — Зеленський проти Порошенка — дивилася майже вся Росія
Потім — поразка чинного президента з триразовою перевагою голосів на користь суперника. Тепер інавгурація Зеленського. Його промова, в якій він по-людськи благородно і просто звернувся до народу України, закликав чиновників дивитися не на його портрети, а в очі своїх дітей, його обіцянку зробити все, щоб українському народові, що так страждав останні роки через війну і розруху, було менше приводів плакати. Поки що це тільки слова. Але навіть таких слів в Росії від її президента люди не чули, здається, ніколи. А потім була і справа. Маленька поки що, але все ж — Зеленський вийшов до людей, що оточили Раду, тиснув їм руки, знімався з ними, просто йшов серед людей. І всі в Росії згадали інавгурацію Путіна в 2012-му. Порожній Новий Арбат, люди, загнані в магазини і підворіття і кортеж президентських машин на неймовірній швидкості мчить під охорону кремлівських стін.
І росіяни відчули, як глибоко загрузли вони через «Крим наш» і ностальгіїю за радянщиною в трясовині тиранії, несвободи, власної нікчемності, коли тобою можуть нехтувати, тобі можуть брехати в обличчя, тебе можуть грабувати, бити, катувати, красти твій голос на виборах, перетворених на фарс. Росіяни, завдяки перемозі Зеленського в лічені дні пережили глибокий комплекс власної неповноцінності в порівнянні з тими «укропами», з яких вони ще недавно так зубоскалили на всіх кутах.
А «укропи» змогли обрати президентом того, кого захотіли, а не того, хто сам їм себе нав’язував. І вони новообраному президенту диктують стиль поведінки і дивляться на нього уважно, і не пробачать йому ні злодійства, ні демагогії, ні чиновного чванства.
В Україні поскидали леніних, відкрили всі архіви, перейменували вулиці — спасибі за це президенту Порошенку, — і тепер Україна задихала на повні груди, без сорому і скелетів у шафі повернулася обличчям до Європи. А що росіяни? Все так само будуть приховувати злочини НКВД-ЧК, залишаючись рабами?
Або ж підуть шляхом України — і припинять співати осанну померлим злочинцям, не дружитимуть з тими, хто зневажає і нещадно грабує їх, як правителі китайської комуністичної імперії, не будуть сквернити себе за допомогою огидних режимів-дружків СРСР, на кшталт сирійських асадів, а повернуться до Європи, стануть поводитися гідно, по-європейськи, стануть самі обирати собі президентів і депутатів, які поважають їх і борються за їхні голоси, а не тримають за бидло, за піпл.
У скількох будинках від Східної Пруссії до Камчатки люди думають зараз цю, нову думу. У скількох будинках з прихованою заздрістю придивляються до того, що відбувається в Україні.
Тоді, в страшному 2014−2015 Путін, навіть під шалені крики моїх співвітчизників «Крим наш!», навіть під залпи «Градів» не зміг перемогти Порошенка. Україна під його керівництвом вистояла. Тепер президент Зеленський артистично легко перемагає Путіна. І від нього, тільки від нього, від його чесності і честі залежить — чи здійсниться його перемога, така потрібна і українцям, і росіянам.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
