Зловісні знаки української інавгурації

Конституції Незалежної України ще не було. Присягати на вірність новим ідеалам було ні на чому. Стара Конституція УРСР 1978 року до цього моменту застаріла прямо зі свого вступу: «Велика Жовтнева соціалістична революція, здійснена робітниками і селянами Росії під керівництвом Комуністичної партії на чолі з В. І. Леніним, повалила владу капіталістів і поміщиків, встановила диктатуру пролетаріату…».

Фінал передмови Конституції УРСР приблизно такого ж замісу: «Народ Української Радянської Соціалістичної Республіки, керуючись ідеями наукового комунізму, усвідомлюючи себе невід'ємною частиною всього радянського народу, зберігаючи спадкоємність ідей…» Загалом, на цьому списаному в архів матеріалі Леонід Кравчук і склав першу присягу незалежного народу України.

На противагу Конституції УРСР — 1978 року, екземпляр Пересопницького Євангелія XVI століття народження, здавався значно ближчим до дійсності. Народний депутат України, український письменник, Роман Лубківський запропонував тоді звернутися від ідеалів старих, до ідеалів вічних. Тобто присягати вірності новій Україні на Пересопницькому Євангелії. У ньому немає ані слова про Україну, але в ньому українські слова. Це перший україномовний, ілюстрований екземпляр Священного Писання. Саме Євангеліє народжувалося на світ у період 1556−1561 років у Хмельницькій області, а завершили в Пересопниці (Рівненська область, Україна). Це початок кінця української вольниці, перед затяжним процесом поневолення і поглинання сусідами: від поляків і литовців, до угорців і московського князівства. Схід і захід Запорізької Січі. Початок і кінець української незалежності.Чи покаже шостий президент інший результат? Крім того, XVI століття, це старт Реформації в Європі. Кінець Середньовіччя. Епоха Відродження. Перші громадські, релігійні свободи. З’являються переклади Євангелія на доступні європейські мови. За що ще в деяких цивілізованих країнах можна було потрапити на вогнище. Наприклад, в Англії. Задум перекласти Євангеліє на староукраїнську письмову літературну мову це і був тренд нового часу. Іншими словами, Пересопницьке Євангеліє, відповідний символ для молодої, незрілої української демократії. Цей священний екземпляр скромно вмостився на першій інавгурації першого президента України. Але присягав Кравчук все ж на Конституції УРСР і на Акті про державний суверенітет. Луг і кислота в одному флаконі.

Вперше присягнути на чинній Конституції України, очищеній від радянського минулого, вдалося лише Леоніду Кучмі, та й то в 1999 році, в його другий термін президентства. Цього року своєрідний 20-річний ювілей. Так сталося, тому що Конституція незалежної України народилася в 1996-му, а свій перший президентський термін Кучма отримав ще в 1994-му.Тоді 19 липня, під час першої інавгурації другого президента, вперше було проведено процедуру передання влади. Кравчук і Кучма зустрілися біля Маріїнського палацу, потиснули один одному руки. Пост здав. Пост прийняв. У 1999-му, 30 листопада, Кучма вперше, і поки що єдиний раз в історії України, передав пост президента самому собі. Тоді ж вперше йому було вручено булаву, гербову печатку і штандарт президента. Вперше інавгурація відбувалася не у Верховній Раді, з якою Кучма увійшов у жорсткий клінч, а в Палаці Україна, де вперше були присутні іноземні делегації.У 2002-му Кучма видав указ. У першому пункті було зазначено місце проведення інавгурації: «Інавгурація Президента України проводитиметься в Національному палаці Україна». Далі: «Церемонія інавгурації Президента України; покладання Президентом України квітів до пам’ятника Хрестителю Русі — князеві Володимиру, до пам’ятника Т. Шевченку, до пам’ятника М. Грушевському; церемонія благословення Президента України настоятелями церков і керівніками релігійніх конфесій України у Софіївському Соборі національного заповідника „Софія Київська“; покладання вінка Президентом України до могили невідомого солдата у місті Києві».На інавгурації 23 січня 2005-го, після перемоги Помаранчевої Революції, що винесла на президентське крісло третього за рахунком главу держави Віктора Ющенка, іноземних делегацій було багаторазово більше, ніж раніше. Ющенко проігнорував протокол, запропонований його попередником. Організував присягу в парламенті та інавгурацію-шоу на Майдані.

Четвертий президент України Віктор Янукович у новітній українській історії фігура комічно-трагічна. У 2004 Майдан не дав йому почати президентство, у 2014 — не дав завершити. На честь четвертого президента України прозвучало дві революції. І дивно, що забобонний Янукович під час своєї інавгурації в 2010 році не зрозумів: доля не прихильна до нього. Все почалося з того, що вхідні двері до Верховної Ради зачинилися прямо перед його носом. На інавгурацію до Януковича не прийшли перший і третій президент України, а також головний суперник у президентських перегонах — Юлія Тимошенко і вся її парламентська рать.Інавгурація Януковича нічим особливим не відрізнялася. Хіба що скромним бюджетом. Сергій Льовочкін, глава адміністрації президента Януковича похвалився тоді перед пресою, що на весь протокол витрачено всього 2 млн грн ($ 250 тис.). Втім, незабаром цей показний аскетизм дуже дорого обійшовся всій Україні.До кінця терміну Віктор Федорович не дотягнув. Він втік з України, залишивши за собою довгий кривавий слід, що тягнеться в Ростов-на-Дону і звідти в Москву. У травні 2014 року українці вперше обрали президента в один тур. Передавати владу Петрові Порошенку не було кому. Інавгурація Петра-п'ятого нагадала багатьом інавгурацію Віктора-четвертого. Перед останнім ледве не зачинилися парламентські двері. Перед першим — ледь не завалився військовослужбовець роти почесної варти. Йому стало зле, і він випустив з рук зброю. Інавгурацію транслювали у прямому ефірі. Ведучі вирішили, що це добрий знак. Зброя випала з рук — бути миру. Але все вийшло з точністю до навпаки. У залі засідання Верховної Ради, куди прибув Порошенко, присягнув на вірність українському народу, були присутні три перші президенти України. І це вперше в історії України.

Україна — унікальна пострадянська республіка. Тут на відміну від усіх наших сусідів вже шостий президент. Два попередніх, не відсиділи і один термін (Леонід Кравчук, Віктор Янукович). Ще двоє — ледь витримали одну каденцію і вилетіли з крісла зі швидкістю, що перевищила швидкість їхнього зальоту на нього. Тільки один президент України відбув два терміни. І це за мірками Білорусі, Казахстану, Росії та їм подібних — кар'єра лузера.Чи покаже шостий президент інший результат? Особливо, після того, як він внесе до Конституції норму, що позбавляє главу держави захисного імунітету? Навряд чи. Україна рідко видає булаву на довгий термін. Так повелося ще з часів народження Пересопницького Євангелія. Гетьмани змінювалися тут щорічно. Майже завжди демократично, але не завжди мирним шляхом. Так що не я один замислююся, хто ж буде сьомим президентом України? І як буде йти шостий? Йти. А не тікати. Ось моє добре, майже євангельське побажання Володимиру Зеленському, шостому президенту України.

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня

Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим — щодня

Момент в історії з Олександр Пасховером — щопонеділка

Кінопошук з Фоззі - щочетверга

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени