Коли Зеленський стане президентом
Чи піде він на розпуск Ради?
У понеділок президентом України стане Володимир Зеленський. І, як кажуть, захоче розпустити парламент. Сьогодні Народний Фронт вийшов з коаліції, зробивши вкрай сумнівним потенційний розпуск Ради. Для цього тепер є суспільна легітимність, але фактично відсутня юридична. Теоретично, можна отримати рішення суду і проштовхнути. І тут вже питання «цілі, що виправдовує засоби».
Дострокові вибори в парламент за три місяці до чергових виборів — це дуже сумнівна історія. З точки зору логіки. Не політичної доцільності для тієї чи іншої політичної сили, а саме логіки. Звичайної, людської. І виникає запитання — навіщо? Адже потенційний розгін Ради базується на суспільный легітимності. Запиті суспільства. Але про що сам запит? Очевидно — це запит на зміни. І на нові обличчя в парламенті. А тепер увага, ключове питання. Що повинно статися, щоб відбулося максимальне перезавантаження парламенту і туди зайшло якомога більше якісних нових облич?
1. Новий закон про вибори. Якщо закон залишиться старим, то ми побачимо, як мінімум половину парламенту з мажоритарки. І це будуть ті самі особи, які викликають найбільше роздратування зараз. І ті особи, які звикли називати «корупціонерами». Всі ці люди поїдуть в округи по Україні і куплять собі депутатство. Вони занадто токсичні, щоб їх взяли хоч в якійсь список. Але на округах працює фактор гречки. І вони повернуться до парламенту. І у нас буде половина Ради, що складається з мерзенних корупціонерів. Це явно не відповідь на запит суспільства. І вони явно не будуть налаштовані на реформи.
2. Досить часу для нових політичних сил. Щоб розкрутиться і стати впізнаваними. За 60 днів цього просто не станеться. І склад учасників буде той же самий. Ті самі старі партії складуть компанію «Слузі народу». Навряд чи це відповідає запиту суспільства.
Можна сподіватися на те, що всі нові обличчя з’являться в партії Слуга Народу. Але це сумнівна ставка. У Зеленського не називають зараз навіть голову своєї адміністрації, а де взяти в короткі терміни 250 осіб для списку. І де гарантія, що там половина людей не буде співчувати Коломойському і пропонувати піти йому на зустріч, наприклад, у справі Приватбанку чи не будуть раптом пристрасними поборниками соціалізму. Немає гарантії того, що в списку буде 250 рішучих реформаторів, які відстоюють європейські цінності і хочуть імплементувати зміни. Більш того, навіть очікувань таких немає.
Таким чином, ідея з достроковими виборами під тиском бажання змін прямо суперечить запиту суспільства на зміни. І виходить з інтересу Зеленського і Порошенка. Як не дивно, тут їхні інтереси збігаються. У Зеленського поки що високий рейтинг і значить потенційна перспектива перемоги за списками. У Порошенка — консолідований електорат і загін мажоритарників, готових увійти через округи. Восени результат і одного, і іншого буде гірший.
Може Зеленський піти по шляху розпуску? Звичайно. Він може заручиться підтримкою Портнова-Богдана-Коломойського, піти в горезвісний Окружний Адміністративний Суд і отримати будь-яке рішення, яке захоче. Але що це буде означати? Що з ходу робиться ставка на темний бік сили. І так, просто так такі рішення не приймають. І це як мінімум буде означати, що ці люди отримають право на широке представлення в списку. І це зруйнує всі боязкі надії суспільства, яке отримало ряд позитивних сигналів від Зеленського в останні дні, коли він зустрічався з банкірами і рекрутерами. Це була хороша заявка. Але вона не буде варта нічого, якщо новий президент з ходу буде ставити на Портнова-Коломойського.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
