Найбільш нагальна потреба України

Українці мають серйозний досвід сподівань, що приходить з новими починаннями, а слідом за ними розчаруваннями. Країна раз за разом переживала оманливі світанки протягом трьох десятиліть, аби лише дати одним і тим же поганим звичкам виповзти з тіні та відновити свою виснажливу хватку над нацією. Прихід незалежності в 1991 році став першим переломним моментом, але цей, здавалося б, історичний розрив з минулим виявився вкрай сумнівним компромісом, при якому громіздкий державний апарат, спадок радянської ери, змістити так і не вдалось. Не дивно, що ребрендінг кар’єрних комуністів як українських демократів мало в чому покращив рівень життя чи посприяв рухові країни в правильному напрямку.

Розчарування таким станом справ призвело, кінець кінцем, до Помаранчевої революції 2004 року, проте ейфорія, що була на початку, поступилась місцем цинізму, так як стало ясно, що фундаментальна національна культура інституційної корупції міцно тримала позиції. Десять років потому травма революції Євромайдану позначила ще один свіжий старт. І хоча протягом своїх 5 років на посаді президент Петро Порошенко зробив визначний вклад у прогрес формування української нації, в кінцевому результаті він так і не зміг прибрати основи для української корупції, що призвело до його повальної поразки на президентських виборах минулого місяця.

Відтак українці знову перебувають у такій вже схожій для себе ситуації, готуючись до сходження нової України та очікуючи на появу незаплямованого лідера, який обіцяє трансформувати країну, що продемонструвала свій унікальний опір реформам. Чи стане Володимир Зеленський кращим, ніж ті, хто провалився до нього? Його статус аутсайдера напевне дає причини для оптимізму, хоча вони й дуже різноманітні. Насправді, це багато що говорить про масштаби презирства громадськості по відношенню до українського політичного класу, якщо цілковита відсутність досвіду в Зеленського стала його ж найбільш сильною рекомендацією. Тим не менш, статус новачка колишнього коміка викликає очевидне занепокоєння щодо його здатності ліквідувати глибоко закоренілу та дбайливо відкалібровану дисфункцію, що лежить у серці недуги сучасної України.

Коли він роздумує над цим титанічним завданням, що чекає на нього попереду, якими мають бути його пріоритети як президента? В той час як швидкого вирішення проблем такого масштабу як в України немає, цілковита реформа українського суддівства дозволила би Зеленському зайнятись однією з центральних колон, що підпирає всю цю корупційну конструкцію.

Сьогодні ж українські суди – це єдині владні інституції, рівень громадської довіри до яких навіть нижчий, ніж у вітчизняних політиків. І це не випадково. Українські судді постійно виносять вердикти, що здаються лише і створеними для того, щоб висміяти вже саме по собі поняття справедливості, в той час як цілі суди обвинувачуються в служінні особистим інтересам окремих впливових персон. Уся судова система на широкому рівні визнається катастрофічно порочною, де справедливість на боці того, хто запропонував найбільшу ціну. До тих пір, поки Україна не вирішить цю проблему, всі інші спроби реформ будуть головним чином марними. Зрештою, яка користь з реформованої поліції чи нових антикорупційних інституцій, якщо їхні розслідування ніколи не призводять до вироків? Чому міжнародним інвесторам слід звертати увагу на Україну, коли її суддівство продовжує захищати культуру безкарності та ніяким чином не захищає інвестиції?

Перемога Зеленського на виборах була потужною демонстрацією демократичних задатків України, та цінності, які захищають сучасну демократію, сягають далеко за межі організації вільного і справедливого голосування. Жодна з цих цінностей не є такою фундаментальною, як верховенство права, що забезпечує існування відповідальності, яке лежить в основі всіх інших прав і обов’язків. І це – найбільш нагальна потреба України. Надто довго хронічна відсутність справедливості зберігала країну в полоні безплідного пострадянського кола заворушень на Майдані, пустих обіцянок, і фальстартів. Якщо Зеленський хоче уникнути того, щоб зайняти останнє місце в довгому ряду не особливо вражаючих українських месій, то мусить зараз знайти спосіб розірвати це коло, розбудовуючи своє президентство на міцних засадах справжньої судової реформи.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени