Багаті та бідні. Як зменшити прірву між ними?

Чому найбагатший 1% американців отримує 20% національного доходу, а найбагатший 1% датчан — лише 6%? Чому забезпечені британці бачать, що їх частка в національному доході подвоїлась з 1980-х, у той час як за той же період частка багатих датчан не зсунулась з місця?

Технологічні зміни та глобалізація виступають потужними силами для розподілу доходів, але лише ці ринкові процеси не можуть пояснити різницю нерівності в різних країнах. Зрештою, у деяких найбільш технологічно просунутих і глобалізованих країнах на кшталт Данії і Нідерландів, панує найбільша рівність.

Щоб пояснити, чому одні передові капіталістичні країни є більш нерівними за інші, ми маємо поглянути за межі ринку та дослідити роль політики і влади у формуванні розподілу доходів.

Хочете мати більш рівне суспільство? Критично оглянувши останні дослідження, я з’ясував, що формула є на диво простою: оподатковуйте багатих, голосуйте за ліві партії, послуговуйтесь електоральною системою пропорційного представництва, і посилюйте профсоюзи.

1. Рівень податків

Одним із ключових факторів є урядова політика, особливо оподаткування. Країни, які найбільше скорочували ставки податку на прибуток, спостерігали найбільше збільшення частки заможних людей. Наприклад, у Франції з її більш рівними умовами, ця частка в 2010 році була лише на 10% нижчою, ніж у 1950-х. У той же час у більш нерівних США цей показник на 50% нижчий. На рівні компанії заробітна плата СЕО є значно вищою, коли найвища ставка податку на прибуток є нижчою.

Податкова політика відіграє ключову роль у поясненні кінцевої нерівності доходів. Але політика не виникає нізвідки. Це варіації у стратегіях, які впливають на розподіл доходів на вищому рівні, та випливають зі соціальної політики, що повсякчас демонструє свій вплив на еволюцію кінцевої нерівності доходів.

2. Політика

Формальна політична арена і є місцем, де розгортаються ці владні відносини. Недавно Евелін Хубер, Цзінзін Ху і Джон Стівенс дослідили, як змінювалась частка доходів найбагатшого 1% у постіндустральних демократіях з 1960 по 2012 роки. Вчені з’ясували, що центристські та постіндустріальні уряди у багатих країнах постійно асоціюються зі зростанням частки доходів найзаможніших. У той же час політика лівих урядів загалом зменшує нерівність у кінцевому результаті.

Інституційний дизайн політичної системи також важливий. Електоральні системи пропорційного представництва радше слугують на користь партіям лівого крила, в той час як системи, керовані більшістю — сприяють правим. Певні інституційні ознаки —наявність президента і двопалатних законодавчих органів — сприяють безвихідним ситуаціям і дозволяють чиїмсь окремим інтересам блокувати прогресивні політичні реформи.

Питання того, наскільки всю цю історію з інститутами можна узагальнити, ще треба дослідити, проте Джейкоб Хакер і Пол Пірсон демонструють, що це є критично важливим для пояснення вражаючого підйому надбагатих у США.

3. Профсоюзи

Разом з лівими партіями сильні профсоюзи виконують функцію контролю над часткою доходів у найзаможніших. Профсоюзи можуть іти пліч-о-пліч з лівими партіями і домагатись егалітарної політики. Всередині підприємства — домагатись підвищення зарплат і зниження частки виторгу, що йде на компенсацію топ-менеджерам і дивіденди акціонерам.

Згідно з одним науковим дослідженням, посилення руху профсоюзів зменшило компенсації американським топ-менеджерам на 12%. В іншому дослідженні з’ясували, що в американських індустріях з вищим рівнем членства у профсоюзах, різниця між оплатою керівних і некерівних посад була меншою. У численних міжнародних статистичних дослідженнях, які я оглянув, коефіцієнт об’єднання є одним із небагатьох показників, який скрізь пов’язують з нижчою часткою доходу в руках у найзаможніших.

Багато в чому завдяки роботам новатора Тома Пікетті та його співробітників, дослідження частки доходів найзаможніших досягли неабиякого прогресу за минуле десятиліття. Та все ж чимало ще потребує подальшої праці.

Дослідження частки доходів зазвичай орієнтовані на США. Тож є потреба в більш глибокому аналізі досвіду інших країн. Ми потребуємо й надалі просуватись у дослідженнях про те, хто складає топовий 1% у різних країнах, і наскільки їх політичні вподобання співпадають з баченням інших верств населення. Нам також варто більш детально дослідити расовий і гендерний виміри цієї ієрархії доходів у різних країнах.

З огляду на переконливі докази того, що проживання у вкрай нерівному суспільстві знищує наші мізки, тіла, відносини, спільноти і планету, ми всі повинні з усією серйозністю задуматись про це. Чим краще ми збагнемо причини кінцевого розподілу достатку в різних країнах, тим більш ефективними станемо у визначенні того, що можна зробити — в разі потреби — щоб уповільнити чи навіть переглянути цей процес.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени